Читати книгу - "Історія кохання однієї мавки, Міланте Готем"
- Жанр: 💛 Фентезі
- Автор: Міланте Готем
- 106
- 0
- 11.09.24
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Там, де сонце сідало, сьогодні на світ з'явився молодий, блакитний місяць, який розсипав свої блискітки по воді, даруючи нічну красу. Він усміхався мавкам, які виходили до озера, щоб занурити ніжки в теплу воду і перемовитися про справи лісових мешканців.
З води виринав товстий короп, щоб подивитися на блідолицих дівчат і розказати своїм друзям про їхні розмови. Літо дарувало теплу свіжість, і всі насолоджувалися цим моментом, чекаючи свят, коли могли взаємодіяти з людьми.
Злидні ж, мов мухи на мед, потирали лапки в пошуках чергової жертви: кого б це ошукати або обікрасти. Місяць, визираючи з-за хмар, хмурився, коли щось заважало відбивати його блискітки на воді. Він любив своє відображення — то повне, то у вигляді серпа чи половинки яблука.
Усе було гармонійно, життя текло мирно, хоча поряд існувало ще й інше, потойбічне.
— Ану геть звідси! — одна з мавок кинула камінчик у коропа, прикриваючи оголені груди довгим волоссям. Дівчата дзвінко засміялися.
— Він же всього лише риба.
— Але дюже балакуча риба. Ви забули, що було минулого разу? — суворо спитала одна з мавок.
— А що було? — не розуміючи, запитала друга.
— І я не в курсі, — додала ще одна.
— У вас пам'ять як у рибки, — пробурмотіла вона. — Короп розказав Соломійці про любов якогось хлопця, і вона побігла до відьми просити стати людиною, бо закохалася до нестями.
— І що було далі? — зацікавлено спитала мавка з рудим волоссям, розчісуючи його пальцями.
— Як романтично!
— Та ніц там романтики! — відмахнулася співрозмовниця. — Це любовна трагедія.
— Та ти що?
— Хлопець пішов на Січ захищати своє село. Говорили, що сам Пан його в характерники обрав. Пройшов навчання. А Соломійка, як дурна, чекала його, біля озера блукала, благала за коханого милості у потойбічників. Та сили її підвели — вона ж зреклася своєї суті. Суджений її загинув, а вона в чотирьох стінах здичавіла.
— Та то все брехня! — знову виринув короп.
— Тебе ніхто не питав! — відповіла руда мавка і підморгнула місяцю. Той гордовито зарум'янився, трохи червоніючи.
— А я вам кажу, сам чув: хлопець знайшов іншу дівчину і покинув Соломійку.
— І хто тебе просив лізти у це? — обурилася перша мавка. — Якби не ти, була б Соломійка зараз з нами, а так наклала на себе руки, став водяницею.
— Та що покінчила, наче ви тут усі дюже живі. — плюхнув обурено хвостом короп.
Дівчата лише відмахнулися. Десь у лісі тужливо заграла сопілка. Усі затихли, навіть місяць заслухався.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія кохання однієї мавки, Міланте Готем», після закриття браузера.