Читати книгу - "Три бажання, Микола Томащук"

Три бажання

 - Агов, Юрко! Виходь уже з води! Пиво саме себе не вип’є! – крикнули друзі до двадцятирічного товстуна, який пірнав у морі, ніби качка.

Юрко, Левко та Євген дружили ще зі школи. Хлопці були абсолютно різними. Опецькуватий Юрко мав темне волосся та очі, любив читати і дивитися фільми-фентезі, був мовчазним мрійником.

Високий кучерявий Левко, із промовистим прізвищем Кацман, закінчував фізмат, але у вільний час із задоволенням грав на піаніно. Його мати завжди казала, що чоловік повинен бути вихованим, розумним і талановитим. Спочатку уроки музики здавалися страшенно нудними, та з віком юнак полюбив ці заняття.

Євген, власник міцної статури та русявого волосся, єдиний син заможних батьків, займався спортом – воркаутом. А також колекціонував монети і… дівчат. Із розбитих ним сердець, напевно, можна було створити пагорб.

Цього року, здавши сесії та отримавши дипломи, хлопці вирішили поїхати на відпочинок до моря. По приїзді виявилося, що це була не дуже вдала ідея. Хоч вільних місць у будиночках, які місцеві жителі залюбки давали в оренду відпочивальникам за кругленькі суми, було багато, проте часті повітряні тривоги перетворювали канікули у квест наввипередки з ракетами. На щастя, відколи друзі приїхали сюди, обходилося без жертв.

Тож, поки була можливість, хлопці купалися, засмагали, їли, пили, а ввечері Євген тягнув друзів «тусуватися». А зараз, поки Юрко плескався у теплих водах Чорного моря, його товариші по черзі підставляли боки сонячним променям.

Почувши крик друзів, Юрко попрямував у їх бік. Він щось тримав у руках, притискаючи їх до черева, проте важко було розгледіти, що саме.

 - Що це в тебе в руках? – запитав Євген. – Скарб? Чи впіймав Золоту Рибку?

 Хлопці засміялися із вдалого жарту, але Юрко обернувся, озирнувся і показав свою знахідку.

Об’єкт був схожий на старовинну масляну лампу мідного кольору з якимись незрозумілими узорами.

 - Що це за барахло? – скривився Євген. – Викинь і не дивись, де впаде!

 - Це наче масляна лампа, - озвався Левко. – Якщо антикварна – то може коштувати кругленьку суму!

 - Тоді, мабуть, варто дослідити її в нашому номері. Ходімо!

Друзі зібрали речі й пішли до своєї кімнати. Біля пансіонату вони розминулися з компанією молодих дівчат і Євген встиг пожалкувати, що доведеться плентатися за друзями, а не знайомитися з красунями.

У номері хлопці довго шукали, як відкрити знахідку, проте результатів не було.

 - Може, це лампа Алладдіна? – жартома запитав Юрко. – Спробую потерти.

Не встиг він погладити кришку лампи, як із неї повалив густий чорний дим. Близько хвилини він заповнював кімнату, доки не перетворився у людиноподібну істоту. Вона мала чорний колір, тонку чорну бороду, високий зріст, зміїні очі та два роги, загнуті назад. Незнайомець ледь вміщувався у кімнаті, дістаючи головою до стелі. Озирнувшись, він голосним басом запитав щось незрозумілою мовою.

 - Що-що? – ледь вимовили налякані хлопці, що лежали на підлозі.

Істота пробурмотіла щось, клацнула пальцями і запитала знову:

 - Де я і хто розбудив мене?

 - В… В… Ви в Україні, - відповів Євген, який уже встиг трохи оговтатися. – А розбудили ми, всі троє. Випадково.

 - Ви – джин? – запитав Юрко.

 - Так. Я дух повітря, марід Малік, - уже тихіше сказав гість із лампи. – За правилами, я можу виконати три ваші бажання. Вам вирішувати, хто загадуватиме. Ну і?

 - Думаю, справедливо буде загадати по одному бажанню, - відповів Левко. – А підходять будь-які прохання?

 - Я не воскрешаю мертвих і не даю безсмертя, - сказав Малік. – Будьте обережні з бажаннями та добре їх обміркуйте: другої спроби не буде!

Друзі попросили хвилинку на роздуми. Порадившись, вирішили діяти у такому порядку: Юрко, Євген, Левко.

Трохи подумавши, Юрко підійшов ближче до джина і сказав:

 - Я хочу скинути вісім кілограмів.

 - Буде виконано, - відповів марід і клацнув пальцями.

У ту ж секунду юнак упав на підлогу: у нього зникла права нога нижче верхньої третини стегна. Юрко кричав від страху і друзі ледь змогли заспокоїти його.

 - Що ти наробив, тварюко? – гнівно вигукнув Євген.

 - Я виконав бажання вашого друга. Він забажав скинути вагу, а не схуднути. Я ж попереджав! – повчальним тоном сказав Малік. – Яким буде друге бажання?

Юрко заплакав, а Євген вилаявся і висловив своє бажання:

 - Оскільки безсмертя замовити не можна, то я бажаю швидке відновлення клітин і їх швидкий ріст. Це майже те ж саме.

 - Буде виконано, - джин знову клацнув пальцями.

Нічого не відбулося. Здавалося, бажання сформульовано вдало. Раптом у кишені Євгена задзвонив мобільний. Здійнявши слухавку, хлопець почув знайомий голос сімейного лікаря, який сумним і офіційним тоном повідомив про погані результати аналізів. Рак четвертої стадії, невиліковна пухлина мозку. Телефон випав із рук юнака, а вслід за ним на підлогу впали кілька крапель крові, що виступили із носа.