Читати книгу - "Веле Штилвелд: Молитва на ринві, Веле Штылвелд"

В одній багатоквартирній висотці жили одного разу: Топ-модель, Рекетир та Домушник. Долі в них були різними і зустрічі нечастими, поки не трапилося те, про що буде подальша розповідь…

Все в цьому світі відбувається одного разу, і так сталося, що Топ-модель Чень Хо закохалася в свого сусіда - Домушника Айні, про існування якого раніше не знала. Та й як можна було підозрювати, що у повсякденній повсякденності раптом може виникнути людина-фетиш, що ожила образ ідеальної символічної пристрасті, предмет обожнювання…

Адже домушник Айні ніколи не відвідував показів і не брав участі в дефілі. Не був званий він і на різноманітні вечори і коктейлі, не мав своєї студії, а якщо що і мав, то лише професійні набори відмичок і деякі міркування особливої ​​властивості про практичне застосування цієї професійної оснастки.

Своїми відмичками Айні розкривав чужі світи, і, як водилося, живився в них матеріальними надмірностями тих, кого вирішував без особливих розшаркувань відвідати. Звісно, ​​поза присутністю господарів у їхніх матеріально-благополучних світах.

У той же час трапилося й ось що: відчайдушному громилі, рекетиру Стінгу під час чергового розбирання на Центральному міському ринку, в тій фазі, коли вже повний: "Ша, базар! Туши світло!! Зливай воду !!!", банальною толової шашки зовсім випадково розвернуло стегнові м'язи ніг, і громила Стінг навіки перетворився на каліку.

Братани не забули про свого дружба, як вірні друзі не забувають про друга. У його світі одночасно виникли – грошова держпенсія інваліда та щомісячна чимала страховка із "общака". До всього, як і раніше, у разі конкретного наведення та стреми йому перепадало за ризик, але всього цього від природи рухливому і волелюбному Стінгу тепер уже не вистачало.

Тепер Айні точно знав, як малювати йому свою червону жінку. Він малював з таким шаленством і талантом, що у Чень Хо почали частішати оргазми навіть під час сеансів. Тоді чарівна натурниця втрачала всіляку вагомість і майже втрачала свідомість. Тоді Айні обережно і лагідно, відчайдушно й трепетно ​​любив її і знову брався до роботи. Успішно посувалася і його нова робота над універсальною фомкою, якою він, нарешті, зламав бронедвері старого сексота і виявив за нею п'яного старого.

Старий Облапошин був жалюгідний:

– Я чекав на тебе, синку, у ті роки, коли розтягували партійний товариш. Тоді б із твоїм талантом ти не пропав би. А що нині, синку, - малюєш голу бабу, на якій і позначки поставити ніде і дражниш каліку. Відступися від нього – сам здохне, як падло. А ось його діда я здав у цугунд

- Вбивати мені тебе шкода, старий, - заперечив забруднений фарбами Айні. - Я просто заберу в тебе цей замок і здам його в Музей Трьох Революцій - в розділ найвищої людської підлості. А ти знаєш, гнида, що навіть безногий знову жити захотів. І ти ще поживеш, і ти це побачиш. Він стане прекрасним худкритиком, а тобі, вовку ганебному, заплюють всю квартиру.

- Дурень ти, Айні, і нічого в тебе не вийде. Адже я ж не простий життя сексот. Бери, синку, вище – я ж Зберігач Влади. Ось усі ці президенти приходять і йдуть зі своїми Правдами і Моралі, зі своїми Доброчесністю і Пороками, і якби не такі, як я, в нашій країні кожен день відбувалася б нова ре-во-лю-ці-я! Та я навіть не стану ні тебе, ні твою стервозу, ні цього безногого, що молиться, карати. Ви зараз опинилися на заздалегідь спланованих мною для вас місцях. Ти в нас тепер тимчасово в. о. Бог, Стінг - ягня Боже, а твоя топ-моделька - це міцно-міцно сполучна всіх вас ланка ... Що ж до замку, - п'яниця повільно усміхнувся, - то після кожної революції прийнято змінювати і посилювати замки охорони нової влади ... Та пробач Господи, не від минулого, а від народу! Чень Хо, Айні, Стінг і навіть я - Облапошин, і найдрібніші репор-теришки з Агентства Усяких Новин - це народ!

Айні гірко плюнув і вийшов, а старий Облапошин взявся по-дитячому, як мамчину цицьку, досмоктувати третій флакон Араратського коньяку...

"На горі Арарат росте солодкий виноград ..." - при цьому ріденько зі старіківською хрипкою браво підвивав він.

Червона картина була майже готова. Айні захотів показати її наостанок Стінгу, подарувати Чень Хо і відбути в заміський монастир, де він уже потай розвідав для себе довічне містечко. Любити саму Чень Хо більше за своє Творіння він би вже не зміг. Мав перед Небом пробачити прозрілого в розумінні Краси Стінга і поставити на всій історії крапку. Але граю роль Всевишнього Айні і не помітив, як у всю цю історію втрутився сам Бог, якому раптом стало цікаво виступити на боці кожного з учасників драми послідовно…

Картина поволі пішла вниз. Ні. Він не обірвався в останній момент, і Стінг судилося її побачити, але будинок був не новим. Його побудували ще напередодні першої революції, а після третин він і зовсім прийшов у невимовну старість. Кожна його цеглинка ніби заворушилася. Коли червона картина опинилася перед очима Стінга, він тільки й встиг сказати:

Вибуху на Центральному ринку, що перетворив Стінга на каліку, був свідком Айні. Він якраз прямував до віддаленого скриньки бариги-перекупника, у якого й збував їм вкрадене – без зайвого шуму та кіптяви. З того часу самого домушника Айні відвернуло від ринку, і він назавжди змінив місце збуту злодійського улову.

Однак Стінг жив по сусідству з Айні, і не помічати того Айні вже не міг. До того ж йому захотілося від життя більшого шику, з тим, щоб не опинитися в стані Стінга, життя якого явно не вдалося.

І почав Айні витонченіше і ретельніше зламувати найпідступніші дорогі замки, і не залишилося таких охоронних систем, які б не піддалися йому, що ввійшов у смак і азарт. Грабував тепер старанний домушник і бананових- і порноворотів, і старанних банківських службовців із підвісками, на яких кожен окремий діамант коштував з трикімнатну квартиру, підчищав він і барахлішко і в інших політичних нуворишів Нової Республіки. Благо одних партій було понад сто, і в кожній розкошували свої доморощені плутократи, що час від часу мотали то на тропічні острови, то в райські кущі, подалі від життєвих турбот…