Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Танок Полудниці, Юлія Рудишина 📚 - Українською

Читати книгу - "Танок Полудниці, Юлія Рудишина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танок Полудниці" автора Юлія Рудишина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Танок Полудниці, Юлія Рудишина» була написана автором - Юлія Рудишина, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Танок Полудниці, Юлія Рудишина" в соціальних мережах: 
Котиться колесо року, падають колоски на землю, кінчаються жнива. Попереду – свято врожаю, дари чарівні богам та духам, що опікуються полями. Де мавки-русалки танцюють – там краще все росте, там силу земля має. Але в цей час між світами тоншає грань. І наступає день, коли мало Полудниці віночків та трав, мало дарів людських – хоче вона танцювати, хоче чути стукіт людського серця. Крові хоче. І тільки вірне кохання може подолати чари її.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
1

Кілька днів лишалось до обжинок, веселого свята врожаю, і родина Вітренків, як і інші з невеликого села на Поліссі, що приховалось між зеленими дібровами біля річки Тетерів, встигнути намагалась жито зібрати. Колосся хилилось майже до землі, ось-ось обсиплеться, спека стояла така – немов зранку ще Полудниця яриться, не дочекавшись свого часу, але стара Мотря, йшла вперед без зупинки – немов вогонь жеврів, так швидко вона жала, тільки блиск серпа її видно було у бурштину яскравого сонця. Чоловік з доньками та син, Василь, теж швидили – треба було закінчити жати вчасно, щоб зимою з хлібом бути. Та й до свята встигнути тре все зробити.

Почулася дивна чарівна пісня, і голос, що співав, здавався оповитим тугою та печаллю. Почувши тільки-но цей тонкий дзвінкий, немов кришталевий водограй, голосок, стара Мотря щось забурмотіла собі під носа.

- Хто ж так співає тут? – озирнувся Василь, але нікого не було – тільки золото колосся розливалося морем і від вітру йшло хвилями, та вдалині дрижало повітря від спеки.

- Не слухай! – обрізала мати. – То русалки польові співають, а спів їхній таку силу має, що можна не сходячі з місця слухати, навіть декілька років стовбичити та слухати! Помолись та й далі жни!.. – повернулась до старшої доньки, що з дитиною тут працювала. – Гей, Катруся, ти за Галусею слідкуй, стережи її! Ще вкрадуть, не дай боже. Ти бач, балують.

- Я полином колиску обмотала, як ви і казали, - обізвалась дівчина. – Бачила я вже, майнула тут одна, у білому, хустка зав’єзана на штрумак! Красива – немов мальована! Волосся зелене, віночок з колосся… Але вже пішла вона, не бійтеся, немає поруч.

Мати кивнула, знову пішла жати. Йде – падають під серпом колосся, немов вогонь їх пече. Не всі могли русалок бачити, самі вони вирішували, кому показуватись, кому ні. Бачать русалок, як то кажуть, лише праведні та щасливі. А вона, Мотря, вже життя прожила, та ще й з нелюбом, звідки щастю бути? Але діти в неї хороші. Трудящі. Син тільки дурнею мається -  ніяк невістку не приведе в хату, і чого йому треба? Не подобалось Мотрі, що заглядається Василь на панночку Роксоляну, доньку пана голови. Не буде з того добра, бо не рівня вони. І ніколи Багатченко не віддасть свою квіточку за бідного хлопа. Але Василю – хіба що кіл на голові тесати. Йому одне, він інше. Не слухай, хоч трісни. Он у сусіда визріла донечка – статна, роботяща, з приданим добрим, наткала собі рушників та сорочок. Гарна була б помічниця старій Мотрі. Але й не дивиться на Христину Василь, немов пусте місце вона. А дівка дуже гарна.

Вирівнялась Мотря, задивилась на сина, котрий жати вперед неї пішов. Красивий виріс, статний. На батька схожий. Такий саме чорнявий немов циган, смуглястий, з очима-чорницями. Хоч і не любила вона чоловіка, але не могла сказати, що погано вони жили. Як всі жили. А син ось чогось не хоче так. Любові йому подавай. Так сказав останнього разу, коли Мотря завела бесіду про одруження. Ледве не сплюнула вона з досади, але згадала, що польовий образиться, так що знову зігнулася та прийнялася жати.

- А чи правда, що дівчата, що топляться, то русалки ходять? – спитала підлітка, племінниця, котру Мотря з жалості до себе прийняла. Дівчисько хороше, але любить потеревенити, пісні поспівати, а роботу – не дуже.

Ось і зараз – слухає луну, що котиться по-над полем, бо стихає голос потойбіччя, стоїть Іванка, серпа опустила, очі голубі – немов скло.

- А ще тітка Софійка казали, що які вмирають дівчата ще не рухані, то русалки стають… Їх за добрих мають… Чи то правда?

- Жито жни, а рота закрий! Дух то ходить, вештається, жни йди! – розізлилась Мотря. От дасть вона Софійці, сусідці, що дитинчу голову забиває. Так, цнотливі дівчата ставали русалками, що ся втопить – то русалка, ще коли Мотря сама дівчиськом була про те старі розказували.

- Де мавки з русалками танцюють – там все росте, колоситься, і жито краще росте, а трава як рута зеленіє, - зітхнуло дівчисько, - побачити б їх танці – ну хоч одним оком!

- Якщо не зупиниш балачки – накажу! – не втрималась Мотря та скрикнула вже в повний голос.

Іванка замовчала та й схилилась до жита.

Йшло літо Поліссям, співало вітерцем вільним, розливало золото сонця на схили та ліси, на поля людськи… Йшло літо. Жали люди поле, чекали відпочинку від тяжкого року.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танок Полудниці, Юлія Рудишина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Танок Полудниці, Юлія Рудишина"