Читати книгу - "Сміливість писаки, Сінторас Ватерлей"

Зелений луг. Початок 18 століття.

Колишній монарх Республіки проклинає нинішнього. Ейстельське королівство вимушене припинити наступ на землі Республіки, через початок бунту революціонерів. Республіка теж знаходилася на межі бунту, проте введення виборчого права запобігло повстанню.

— Кляті революціонери, якби я був королем, то усі вулиці були б затоплені кров’ю, тому забудь, що колись був моїм сином, — кричав розкішно вдягнений старий чоловік в королівському палаці.

— Я зараз монарх, якщо продовжиш чинити опір, то тебе арештують революціонери, — говорив розкішно вдягнений молодий чоловік.

— Ти монархом недовго лишися — ці кляті парламентери приймають республіканський стрій — ти погубив нашу сім’ю!

— Наша сім’я продовжить мати землі, хоча титули підуть в минуле.

Пройшов рік. Війна Ейстельского королівства з Республікою закінчилася місяць назад Республіка зберегла усі землі.

У одному з шинків.

— Я воював за цих клятих революціонерів, проте ні, їм хотілося по-мирному змінити суспільство, а вони третій місяць сперечаються про систему оподаткування, — сказав Йосип, у місцями розідраному одязі, 35 річний чоловік з круглим обличчям.

— Кривава революція не була б кращим варіантом, — стримано відповів 28 річний Анатолій худий чоловік з в акуратно заправленому одязі.

— Ти служив разом зі мною, так якого біса ти так їх захищаєш? Якби ми роздавили дворянську владу, то рабство вже було б заборонене!

— Система оподаткування важливіша для суспільства.

— А хто потурбується про тих, хто народився в кайданах?

— Закони не приймаються по лясканню пальця.

— Згоден, проте за рік вони тільки й скасували кріпацтво та поліцію запровадили.

— Змінам потрібен час.

— Країні потрібні гроші.

— Тому вони й змінюють систему оподаткування.

— Якби ми повбивали цих клятих дворян, то усе вже було б готово.

— А от і ні чорта, вони б просто відновили свою владу за рік та почали б аристократичне повстання, бо у нас немає достатньо сили, щоб припинити їх владу!

— Немає? Вся армія бажала почати революцію.

— Хто там бажав? Призовом дворяни керують! 

Після сказаного настала тиша між ними двома.

— Ех, — видихнув Анатолій, бо не в такий момент він хотів донести новини, — я переїжджаю до Гринальського королівства, бо мені там роботу запропонував старий знайомий.

— Теж мені патріот.

— Ми зробили все правильно, просто зміна держави процес повільний, я заплачу за рахунок.

— Не треба, побережи гроші на переїзд.

— Дякую, чим плануєш займатися?

— Допити цю чарку.

— Я про життя в цілому.

— Запишуся в регулярну армію, як гроші закінчаться.

Пройшло кілька днів та Анатолій їхав в диліжансі, щоб перетнути кордон.

Щоденник Анатолія

«Республіка мирно скинула монархію та поступово впроваджує прогресивніші закони, дворяни недолюблюють владу, проте їх лідери їх заспокоюють, бо їх якраз влаштовують нові закони, тому аристократичного повстання не буде.

 Папір дешевий, на відміну від їжі житла чи одягу. Хоч Республіка просуває новітні закони, економіка все ще базується на фермерській та селянській праці, бо промисловість лише починає будуватися. Ціни все ще високі, щоб вони знизились потрібно буде почекати кілька років. Селяни раді звільненню від кріпацтва, проте нова влада швидко нажила собі багато незадоволених, хоч аристократи не почнуть бунт, я лише сподіваюся, щоб усі інші верстви населення не почали повстання. У Гриналському королівстві вищий рівень життя, проте лікарні належать церкві, а поліція дворянам, хоча школи в процесі переходу під крило держави. У них вищий рівень життя та нижчі ціну на їжу та житло, в порівнянні з Республікою, проте це все ще не моя країна. Я повернуся, як тільки зароблю достатньо грошей».

— Ви прямуєте до Гринальського королівства? — звернувся Анатолій до свого попутника в диліжансі.

— Ні, я прямую до Ейстельскої монархії. Я хочу розбагатіти, тепер, коли мені дістався спадок у мене є стартовий капітал.

— Тоді щасливої дороги.

— Вам також.

Анатолій перегорнув сторінку щоденника та продовжив писати.

«Мені також пропонували роботу в Ейстельській монархії, проте рух реформістів був там задушений, а я все частіше отримую від знайомих листи про сутички на вулицях та напади на дворян. Владу то дворяни утримали, проте усі впевнені, що скоро там почнеться нове повстання. Хай Бог змилується над душами дворянських дітей, бо їм доведеться переживати гнів, що адресований їх батькам».

«Кажуть парламент це повна маячня і державою повинні керувати з допомогою сили, бо це є основа державотворення. Вони не є неправими, бо перші держави були рабовласницькими деспотіями, в яких керували за допомогою сили, проте навіть тоді була ще одна річ окрім сили — це була віра. Пізніше до сили з вірою додалися гроші. І держава все ще керується за допомогою найсильніших найбагатших та найпобожніших. Проте проблема в тому, що бідняки не є жодним з перерахованого. І зараз настала та епоха, що інтереси найбіднішого населення є способом досягнення загального блага. І тут до влади додається парламент, звісно, поки що парламент має майновий ценз і вимогу до освіти, щоб голосувати, бо так чесніше, проте потрібно перейти до загального виборчого права «Одна людина — один голос», лише так бідні зможуть захистити свої інтереси. Я мав на увазі бідних робітників та інтелігенцію з церквою, бо селянські реформи лише трохи краще для загального блага за дворянські».

Проїхавши через кордон, різниця в якості життя стала швидко помітна — брущата дорога та чисті вулиці явно були привабливіше, чим його країна, що замість радості, що його життя стало кращим, наповнювали його смутком.

Після довгої дороги, Анатолій відразу попрямував до місця своєї праці та успішно пройшов співбесіду, бо все-таки його сюди запросили.