Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"

1 353
0
27.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подорож пiд вiнець" автора Анна Мінаєва. Жанр книги: 💙 Різне / 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва» була написана автором - Анна Мінаєва, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Різне / 💛 Гумор".
Поділитися книгою "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва" в соціальних мережах: 

"Подорож під вінець" - це роман про молоду жінку на ім'я Ліза, яка відправляється в подорож на пошуки себе та своєї мети в житті. Вона відчуває, що її життя застрягло на місці, і тому вона вирішує покинути свою зручну рутину та поїхати у відпустку на західну Україну, де планує провести час у спокійній атмосфері гірського курорту.

Проте, що життя не дає гарантій на те, що все буде як заплановано. Незабаром після приїзду до курорту, Ліза зустрічає загадкового чоловіка на ім'я Влад, який змінює її життя назавжди. Її подорож перетворюється на незабутнє путівництво, що відкриває нові світи, дозволяє зустріти нових друзів та пережити багато пригод.

Анна Мінаєва створює захоплюючий світ, що захоплює своєю магією та привабливими образами. Роман розкриває теми самопізнання, кохання, дружби та самовдосконалення. Ця книга не залишить байдужим нікого, хто шукає пригод та романтики у своєму житті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 84
Перейти на сторінку:
Глава 1

Останнє, що я пам'ятаю, – яскраве світло фар та удар.

Здається, я встигла крутнути кермо, вивертаючи колеса так, щоб машина, що вилетіла на зустрічку, врізалася у бік водія. У голові в цей час лунав голос куратора з автошколи. Він повторював, що удар треба приймати на пасажирську сторону.

Але в мене там сиділа вагітна старша сестра.

Горло обпалило жаром, але замість того, щоб попросити пити, я прохрипіла:

— Альона… Альона.

Мені життєво необхідно було знати, що з сестрою та моїм племінником все добре. Я мусила це знати!

— Жива твоя Альона, — буркнули звідкись зверху. — А ось ти в нас невраховане... Світло мене спали! Мене ж за тебе усунуть! Мені кінець! Просто кінець! Що ж робити?!

Панікуючий голос встромився в мозок гострими голками. Застогнавши, я розплющила очі і…

— Де я?

Навколо мене icнувало лише яскраве свiтло. Настільки, що очам стало боляче. Але це точно була не лікарня. Жодних покажчиків, ліжок, запаху ліків…

Здається, я лежала на чомусь твердому. На підлозі, чи що?

Піднявши руку, я притиснула її до голови, що розколюється від болю. Але, на свій жах, не відчула дотику. Взагалі!

Я злякано сіла і витягла перед собою руку, вже не знаючи, що й думати. Полегшення прийшло всього на мить, коли свою руку я все ж таки побачила. Виходить, вона була на місці. Так, друга також тут. Значить, все непогано.

Та тільки варто мені спробувати обхопити ліве зап'ястя пальцями правої руки… як ці самі пальці просто пройшли наскрізь! Крізь мою руку!

— Здобув, називається, посаду! — продовжував панікувати хтось поряд. Але я нікого не побачила, навіть покрутивши головою. — Мені руки відірвуть! У дупу вставлять! І звільнять! Точно тобі говорю! Мене звільнять!

— Хто ти?

Так відставити паніку.

Вдих. Видих. Вдих.

Зараз мені все пояснять. Чи ж пояснять?

— Мені кiнець!

Чи ні?

— Гей! Я досі тут! — з переляку голос задзвенів. — Хто ти такий?!

Панікою тут накрило, схоже, не лише мене. Але розібратися з усім потрібно терміново. Або я вирішу, що збожеволіла. І все це — плід моєї хворої фантазії.

— Світло мене спали! — застогнали поруч, а потім сталося щось, що я навіть описати не в змозі.

Тому що поруч виявилася людина. Звичайна людина.

Незвичайним, мабуть, було лише те, що він з'явився з повітря! Просто, щоб його, із повітря!

Так, стоп… Я, мабуть, вдарилася головою. Так буває. Буває ж?

Загалом, людина, так. Досить високий чоловік. З темно-рудим злегка кучерявим коротким волоссям і великими зляканими очима. Світлими, здається. Але твердо стверджувати останнє я не взяла б.

Здригнувшись, я відсахнулася і струснула хворою головою.

— Де ми? — одними губами прошепотіла я, вже не знаючи, чи варто вписувати у свої фантазії такі речі, як рай та пекло.

Напевно, все ж таки рай підійшов би краще. Тут так ясно.

Стоп, Марино! Стоп! Не поспішай себе ховати завчасно!

— Мене усунуть, — простогнав рудий, дивлячись на мене так, ніби перед ним зараз не молода дівчина сиділа, а нічний жах із-під дитячого ліжка виповз.

— Від чого вас усунуть? — Я все ще не втрачала надії отримати відповіді на свої запитання.

Рудий дивився на мене ще мить, а потім аж підстрибнув. І я тільки зараз чомусь помітила, що одягнений він у якесь дивне біле вбрання. Чимось нагадує римську тогу.

— Так, ти хочеш жити? — зненацька від паніки незнайомець перейшов до погроз.

— Х-х-хочу, — пробурмотіла я, починаючи повільно задкувати від божевільного.

Хоча «задкувати» — занадто гучне слово для дії, яке намагається зробити людина, що відсувається від божевільного, сидячи при цьому на попі.

Намагання мої успіхом, звичайно ж, не увінчалися. Рудий ще раз підстрибнув і кинувся до мене, хапаючи за руки.

Ну і, звичайно ж, я закричала. Так пронизливо, що незнайомець явно вразився вокальними даними і розтиснув пальці.

— Не підходь до мене! — верещала я, різко схоплюючись і кидаючись утік.

Все довкола було білим. Білим… туманом!

Я точно божеволію!

Бдень!

— Чорт! — вилаялася я, врізавшись лобом у стіну, що незрозуміло звідки взялася. Чи не помітила її через туман. Чи…

Я недовірливо виставила перед собою руку і не знайшла жодної стіни. А потім знову потяглася пальцями до голови, яка брязкотіла від удару. І знову нічого не відчула.

Ну все, на мене плаче психлікарня!

— Ти далеко зібралася?

Точно плаче!

З туману переді мною з'явився цей рудий маніяк. А я ж бігла прямо від нього, а не нарізала кола.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"