Читати книгу - "Разом назавжди, Маринка Черемних "

Ася

Вимкнувши сигнал будильника, який вже барабанив у мене над головою 10 хвилин, я швидко встала та пішла до ванної кімнати привести себе та своє тіло до ладу. Сьогодні я йду на курс масажу. Дуже давно мріяла спробувати себе в чомусь новому, але не наважувалася. З моєю непростою роботою менеджера та всіма звітами за рік, які я мала здати вчасно, я взагалі забула, що таке нормальний сон та вигляд. От і сьогодні я встала раніше, ніж планувала, хоч в мене і відпустка на місяць, яку мені дали за 2 роки роботи, я хотіла, щоб сьогодні на занятті з масажу, я виглядала неперевершено. Завершивши всі жіночі справи, я подивилася на себе в дзеркало в повний зріст. Моя фігура була не дуже ідеальною, але в цьому я не бачу мінусів, тому що тіло, в якому я знаходжуся зараз мене повністю влаштовує. Я перестала ставати на ваги, як це було, я просто не їла солодкого, картоплю та борошняних виробів вже 3 роки і для мене це досягнення. Так, в мене були трішки боки, живіт, круглі бедра, але краще щось трішки мати, ніж бути худою, як тріска та постійно мати проблеми зі здоров'ям. Я посміхнулася своєму відображенню та пішла готувати сніданок. Я запекла рибу з лимоном та відварила трішки гречки. Поснідавши, я кинула погляд на годинник, який висів на стіні, я побігла до своєї кімнати шукати одяг на сьогодні. Відкривши шафу, мій погляд привернула сукня темно-синього кольору зі спідницею-сонечко майже до колін. Я одягнула сукню, яка гарно на мені сиділа, залишила своє русе волосся розпущеним, підфарбувала вії та губи, взула замшеві чобітки, накинула синє пальто, видихнула і сказала:

- З Богом- замкнувши квартиру та спускаючись сходами з 7 поверху, я викликала таксі, яке повинно приїхати через 15 хвилин. Коли я вийшла на вулицю, мене зустрів рясний сніг, який вже засипав дороги. Я підняла голову до неба і заплющила очі. Саме в цей момент я чомусь згадала про одного викладача, з яким ми разом вели лекцію в одному університеті. Я розплющила очі і перевела погляд на дитячий майданчик. Пам'ятаю й досі його карі очі, пухкі губи, серйозний погляд, густі темні брови та сильне, накачане тіло. Запитаєте, чи був у нас з ним роман? Ні. Була взаємна симпатія, були поцілунки і навіть більше, але, коли він раптово зник, при цьому сказавши, що летить з країни, в моїй душі робилося таке, що словами не передати. Моє серце було розбите і після того чоловіка, якого звали Демієн, в моєму житті більше нікого не було, тому що всіх, хто хоч якось намагався зробити до мене крок, я не підпускала і близько. Таксі під'їхало рівно через 15 хвилин і я вже їхала до свого місця призначення. Доїхавши, я розрахувалася і швидким кроком попрямувала до невеликого комплексу, який був 3-поверховим. На рецепшені, мила дівчина розповіла мені дорогу до кабінету. Я піднялася сходами на третій поверх. Ставши перед дверима кабінету і прочитавши викладача, мої руки затремтіли, а серце відбило 100 ударів за секунду. Ні... Цього просто не може бути. Ігнатов Демієн Олексійович- той самий чоловік, який закохав мене в себе і безслідно зник на 3 роки з мого життя. І зараз я стою перед дверима, за якими знаходиться він. Оце мені підкинули сюрприз під Новий рік! Назад дороги немає. Я видихнула, постукала і коли почула позитивну відповідь зайшла. Він говорив по телефону, стоявши до мене спиною