Читати книгу - "Поезія Джоля-джан, Джоля-джан"

Пройшли літа.Чудові миті пролетіли.І лавочка стоїть у самоті.Усе чекає нас дівчатка.Чекає і надіється,що ми порушим тишину,зірвемо сливку, поплачемо в хустинку,поб'ємся,посміємося,а ще згадаєм,все ,що в нас було.Були в нас радості й печалі,та ми пройшли крізь все.Бажаю нам шаленої любові,добробуту в сім'ї й достатку,щоб в нас здоров'я не здавало,щоб ми щасливими були,щоб лавочку не забували...Отож дівчата давайте хоч колись порушим тишину,розвієм самоту,зірвемо сливку...                                                                                 Присвячую нашій дружбі!