Читати книгу - ""Арєшнік", Костянтин Гончаренко"

 - Бісить. 

 - Ась?

 - Справді бісить. Тебе не бісить? Ну обстріли, ракети, дрони – це ми вже звикли. Але тепер що? «Випробування»? Ми що, кролі?

 - Ми дуже відважні та добре озброєні кролі, люба.

  Марічка невдоволено скривилась.

 - Нічого нового не сталось. По нам при кожній ракетній атаці б’ють «Іксами», які теж можуть нести ядерку. Іскандер може нести ядерку. «Кинджал» теж. – заспокійливо промовив чоловік, перегортаючись на бік. – Просто новий засіб доставки. А багато хто пише, що звичайну вибухівку якраз ним доставляти важко. Тож або ядерка, або болванки. Враховуючи геополітичну ситуацію, скоріш за все це завжди будуть болванки. Щодо випробувань… Ну і ми на них випробуємо свою нову зброю, і вони на нас. Кожне перше бойове використання чогось нового – це випробування.

 - Бісить. – наполегливо сказала Марічка. – Справді бісить. А ще назва. «Арєшнік», трясця його за ногу два рази… І бігають тепер зі своєю «ліщиною», скажені п…и…

 - Просто накопилося в тебе. Буває. – сонно сказав чоловік. – Давай спати.

 Марічка пирхнула та погасила світло.

 Уляглась, але сон не йшов.

 - Щоб всім рузким цей «арєшнік» в дупу вставило! – сказала вона голосно раптом і аж підскочила, так їй сподобалась ця думка.

 - М? – чоловік, схоже, вже спав.

 Невдоволено подивившись на нього, Марічка зітхнула.

 – Можна навіть просто дерево. – трохи тихіше сказала вона і нарешті, трошки заспокоївшись, завовтузилася, готуючись до сну. – Так, можна навіть просто дерево…

 Вона й не помітила, як за вікном саме в цей час падала з неба зірочка. Це черговий супутник ГЛОНАС вийшов з ладу і тепер догоряв у атмосфері.

***

 BBC повідомляє:

  В ніч з вівторка на середу засідання ООН було перервано через надзвичайний інцидент. Ми поки не маємо всіх подробиць, але вдалося з’ясувати, що російська делегація в повному складі була евакуйована до шпиталю «Дю Парк» внаслідок раптового захворювання. Офіційні представники ООН відмовляються це коментувати, але нам вдалося отримати коментар від конфіденційного джерела з китайської делегації. За його версією, все вказує на «жахливу, нахабну диверсію з боку проамериканських терористичних угруповань». Ми продовжуватимемо слідкувати за розвитком подій.

***

 ТГ Z-канал «За..па Ветерана»

   Підступний удар по нашим військам та всьому мирному населенню. Надзвичайно болючий (мої читачі мають зрозуміти, про що я), масований та несподіваний. Удар, який показує, наскільки ми недооцінювали противника, і наскільки ми були близькі до перемоги, якщо США застосували свою ультимативну секретну зброю. Відповідь має бути асиметричною, але жорстокою! Якщо це вже не червона лінія, то що таке червона лінія? 

  ***

 ТГ канал Маргарити Симоньян

«Матушка, невже ми це проковтнемо?»

  ***

 ТГ канал «ТСН»

- Ми попросили коментар у голови ГУР Буданова з приводу останніх подій з раптовою… лісофікацією ворога. Керівник розвідслужби відмовився спростувати чи підтвердити участь спецслужб України в цих подіях, лише ще раз підкреслив, що в умовах війни він не може повністю або навіть частково розкривати деталі деяких операцій.

 - Все що я можу сказати, – наголосив він. – Що росіяни хотіли «арєшнік», росіяни його отримали.

  ***

  В підвалі, де ночували рештки їх взводу, було затісно. Тут було тісно спати ще до того, як трапилось ЦЕ, а тепер, коли майже всі лежали на животах і в повітрі колихався маленький ліщиновий гай - було взагалі не пройти. 

  В кутку хтось стогнав. Юсуп розумів страждальця, але сам намагався терпіти. Він брав приклад з Адама – старого солдата, ветерана ще чеченських воєн. Той лежав мовчки, іноді лише зітхаючи, і лише коли хтось з солдатів починав підвивати, гиркав на того та бідкався, що молодь зараз зовсім не тренована терпіти «невдобства солдатської долі». Сам Адам колись пройшов чеченський полон і казав що «мав в жопі ще й не таке». Юсуп намагався ігнорувати трохи мрійливі нотки в голосі Адама в таких випадках – адже це псувало в його голові героїчний образ старого ветерана.

  Почулися кроки і в підвал ввалився Нікіта – ще один ветеран, якому вистачило сили волі та просто фізичної сили самостійно позбутися «арєшніка» і який наразі відбував роль зв’язківця між виведеним з ладу взводом та «великою землею». На запитальні вигуки товаришів він виматюкався, почухав пов’язку на заду та сплюнув.

  - Не можуть вирішити на рівні бригади, чекають на рішення генштабу. – сказав він нарешті, і підвал вибухнув розпачом та гнівом.

  - Та що тут вирішувати?!

  - Мудні лампасні!

   - ….! ..!

  Юсуп промовчав. Керівництву було видніше – він завжди так вважав. Не його це справа, обговорювати якісь там рішення. Гроші поки платять, тож можна і потерпіти.

  Нікіта почекав, поки хвиля криків зійде, знизав плечима і сказав, вторячи думкам Юсупа. – Керівництву видніше. Лікарів у нас не вистачає, самі знаєте. Поки сказали, що як хто може самостійно, хай виймає. Хто не може – будуть думати, що робити далі. Треба якось повернути це на користь СВО. Ходять чутки, сформують спеціальний штурмовий полк. У вас же, хлопці, наразі прямо додатковий камуфляж з’явився. Якщо потихесеньку, повзком, під прикриттям листя…     

     ***

  … - тож я думаю це звичайно сильно вплине на фронт, але вплив цей буде короткочасний і ЗСУ не вистачить наразі сил скористатися цим.

  - Дякую, Максим! До побачення! З нами був наш постійний військовий експерт Максим Стрєлочкін. А я нагадую глядачам, що ви на ютуб-каналі фонду боротьби с корупцією Овального!