Читати книгу - "Астелійська Таємниця, YarosGromov"

1922 рік. Після Великої війни світ змінився до невпізнаваності. Війна не завершилась простою перемогою однієї сторони. Кордони держав перерозподілилися, імперії розпалися, а на їхніх руїнах постали нові політичні утворення, що несли з собою хаос і невизначеність.

У Східній Європі виникла нова держава — Астелья. Вона стала на шлях технократії, де політичні лідери — це не королі чи генерали, а вчені та інженери, які керують країною завдяки своїм досягненням у науці. Водночас у Західній Європі утворився Західний Консорціум, об'єднання Великої Британії, Франції та Італії, яке намагалося стримати амбіції східних сусідів.

На сході, в Азії, Імперія Сонця об'єднала Китай і Японію, і їхня влада над Тихим океаном ставала дедалі більшою. На західному континенті Конфедерація Америк зуміла уникнути всіх потрясінь війни та зміцнила своє економічне становище, незважаючи на те, що залишалася політично нейтральною.

Усе це формувало напружену картину світу, у якому кожен крок міг стати вирішальним для того, щоб не розпочалася нова, ще страшніша війна. Однією з найбільших загроз став отруйний газ, розроблений під час війни. Він міг знищити цілі міста за лічені години. Формули його виробництва були строго засекречені, але чутки про можливість його продажу ширилися світом.

В Галіоні, столиці Астельї, пішов сніг. Він тихо падав на міські вулиці, залишаючи сліди на старих кам'яних мостових. Біля Академії наук зібралися люди. Всі вони виблискували цікавістю і тривогою. В одному з наукових корпусів було знайдено тіло Леона Радомського, одного з найкращих хіміків країни. Тіло лежало серед розбитих колб та посуду, а в руці вчений стискав пістолет. На перший погляд це виглядало як самогубство. Однак капітан поліції Павло Гриневич, що прибув на місце, був переконаний — тут щось не так.

— Відправте тіло на експертизу, — мовив він, оглядаючи місце події, і повільно знімав з пальто останки снігу. — Не поспішайте робити висновки. Ця справа потребує уваги.

Марічка Коваль сиділа у своєму маленькому офісі в самому центрі Галіону. На столі стояла чашка недопитої кави, а поруч валялася півдопалена цигарка. Вікна затуманились від холодного повітря, а сама кімната виглядала так, ніби її не відкривали уже кілька днів. У цьому місці вона вже давно звикла до тиші і самотності.

Марічка — приватна детективка, колишня розвідниця Західного Консорціуму, повернулася до Астельї після війни, сподіваючись знайти мир у цьому буремному світі. Проте Галіон, з його численними темними вуличками та захованими секретами, не давав їй спокою.

Того ранку двері офісу раптом відчинились, і в кімнату зайшов чоловік у темному пальті. Він зняв капелюх, і Марічка побачила, що його обличчя було наполовину приховане тінню.

— Пані Коваль? — його голос звучав низько, майже незрозуміло.

— Це залежить від того, хто питає, — відповіла вона, піднімаючи погляд.

Чоловік кивнув і дістав з внутрішньої кишені конверт.

— Ваша задача — розслідувати смерть Леона Радомського, — сказав він і поклав конверт на стіл. — Якщо ви згодні взятися за цю справу, я вам все розповім.

Марічка мовчала, оглядаючи чоловіка. Його впевненість не виглядала звичайною. У нього явно була своя мета, і він був готовий платити за її виконання.

— Ви знаєте більше, ніж здається, — сказала вона після паузи. — Мені потрібно більше інформації.

Чоловік посміхнувся.

— І ви її отримаєте, — відповів він і, не сказавши більше ані слова, вийшов з офісу, залишивши Марічку одну з усіма її думками.

Вона відкрила конверт. В середині були фотографії з місця злочину, кілька уривків з листів Радомського і адреса його лабораторії. Всі ці деталі складалися в єдину картину, яка ставала все більш заплутаною.

"Гра почалася", — прошепотіла вона, знову запалюючи цигарку.

Наступного ранку Марічка була на місці злочину. Лабораторія Радомського була величезною будівлею на околиці міста, покрита товстим шаром снігу, ніби хто намагався приховати сліди того, що сталося. Серед розбитих колб і лабораторного обладнання вона помітила дещо цікаве — маленький металевий ключ, захований у книжці.

"Що ти намагався сховати, Леоне?" — подумала вона, захоплюючи ключ. Усе навколо здавалося замкненим, а це була перша частина пазлу, яку вона могла розкрити.

Загадка тільки починалася.