Читати книгу - "Магія Різдва, Стружик Лев"

У затишному містечку, прихованому серед засніжених гір, жив Санта Клаус. Це було не просто звичайне містечко, а місце, де магія Різдва відчувалася в кожному подиху вітру, в кожному сяйві гірлянд. Тут, у серці цього світу, Санта не лише готував подарунки для дітей усього світу, але й оберігав місто від темних сил, які намагалися зруйнувати святкову гармонію. Його чарівний посох, прикрашений кристалом, був джерелом сили, за допомогою якого він створив бар’єр, що захищав місто. Бар’єр не тільки тримав злих духів подалі, але й наповнював місто теплом і радістю. Саме завдяки цій магії в містечку не було лютого холоду, а сніг завжди падав ніжно, ніби обіймаючи кожен дах.

У центрі містечка стояло особливе дерево — Ялинка Щастя. Це була не звичайна ялинка, а жива магічна істота, яка черпала силу з бар’єра і водночас підтримувала його. Щороку, в ніч перед Різдвом, Санта проводив священний ритуал, оновлюючи магію дерева. Мешканці міста збиралися навколо, співаючи колядки, поки Санта наповнював посох новою енергією, яка потім розходилася по всьому бар’єру.

Але цього року щось пішло не так. Санта, стоячи перед ялинкою, відчув, як його посох несподівано затремтів у руках, а кристал на його кінці почав тьмяніти. Він спробував зібрати свою магію, але тепла хвиля, яка зазвичай розходилася містом, цього разу була слабкою.

— Щось не так, — мовив Санта, звертаючись до свого вірного ельфа-помічника Ларса. — Я відчуваю, що бар’єр слабшає.

— Це неможливо, пане Клаус, — відповів Ларс, його очі широко розкрилися від тривоги. — Магія була стабільною протягом століть.

— Але поглянь на небо, — Санта підняв голову. Над містечком почали збиратися темні хмари, а вітер став холоднішим і жорсткішим. — Це не звичайна буря. Щось пробивається крізь бар’єр.

Вже наступного дня мешканці почали помічати дивні явища. У затишних куточках міста стали з’являтися льодові тіні, які рухалися самі собою. Нічні ліхтарі мерехтіли, і навіть найсміливіші діти боялися виходити з дому. Паніка поширювалася, і люди почали шукати відповіді у Санти.

— Ми довіряємо вам, Санто, — сказав старійшина міста, тримаючи в руках ковдру, щоб сховатися від холоду. — Ви повинні щось зробити. Якщо бар’єр зникне, зло захопить нас.

— Я це розумію, — відповів Санта, його голос був сповнений рішучості. — Але для цього мені потрібно дізнатися, що сталося з магією. І я знайду відповідь.

Пізніше, Санта скликав раду містечка, запросивши наймудріших його мешканців — старійшин, головного ельфа Ларса, а також представників лісових істот, які мешкали неподалік. У великій кімнаті, яка світилася теплим світлом каміна, сиділи всі, хто міг допомогти.

— Ми повинні з’ясувати, чому бар’єр слабшає, — почав Санта, тримаючи свій посох, який тепер світився ледве помітним світлом. — Це не природна подія. Щось або хтось порушив баланс.

— Я маю припущення, — мовив Ларс, уважно дивлячись на Санту. — Магія вашого посоха пов’язана з джерелом, яке знаходиться у Зачарованому Лісі. Якщо джерело ослабло, це могло вплинути на всю систему.

— Джерело? — перепитав Санта, його погляд став серйозним. — Але ж ми століттями захищали його. Хто міг зробити щось подібне?

Раптом двері відчинилися, і до кімнати зайшов ельф-охоронець джерела, його обличчя було блідим.

— Пане Клаус, я прийшов з поганими новинами, — сказав він, стискаючи в руках старий сувій. — Прокляття, яке ми стримували протягом століть, пробудилося. Хтось порушив договір, і тепер зло починає проникати до нашого світу.

— Прокляття? — здивовано вигукнула Ліліан, молода ельфійка, яка була присутня в залі. — Хто міг бути настільки нерозважливим?

— Ми цього ще не знаємо, — відповів ельф-охоронець. — Але я підозрюю, що це робота одного із вигнаних духів Різдва. Вони завжди намагалися зруйнувати святкову магію.

— Нам потрібно діяти негайно, — сказав Санта, підвівшись. — Я вирушу до джерела, щоб відновити баланс. Але я не можу зробити це сам.

— Я піду з вами, — заявила Ліліан, її очі блищали від рішучості. — Я знаю, як працює магія джерела.

— І я теж, — додав Норден, великий білий ведмідь, який сидів у кутку. — Я забезпечу вам захист.

— Можна я теж? — тихо запитав маленький хлопчик Тім, який стояв біля дверей, стискаючи в руках дерев’яну іграшку. — Я хочу допомогти.

— Тім? — Санта посміхнувся, але потім його обличчя стало серйозним. — Це небезпечна подорож. Ти впевнений, що готовий?

— Так, — відповів Тім, киваючи. — Я мрію стати вашим помічником. І я зроблю все, щоб допомогти.

— Гаразд, — сказав Санта. — Разом ми зможемо впоратися. Але нам потрібно поспішати. Вечір уже близько, а зло не чекатиме.

Група вирушила в дорогу рано-вранці, коли сніг лише починав припорошувати землю, а небо було спокійним і ясним. Ліс, який оточував містечко, називався Зачарованим не лише через свою красу, але й через небезпеки, які тут ховалися. Дерева тут були настільки високими, що здавалися нескінченними, а їхні гілки перепліталися так щільно, що навіть сонячне світло пробивалося крізь них лише вузькими променями. Відчувалося, що цей ліс живий і пильно спостерігає за кожним їхнім кроком.

— Ми повинні бути обережними, — попередила Ліліан, коли вони увійшли в ліс. — Магія, яка ослаблює бар’єр, могла зачепити і цей ліс.

— Я вже відчуваю це, — відповів Санта. Він тримав свій посох перед собою, намагаючись вловити залишки магії, але кристал світився все слабше. — Норден, будь готовий, — звернувся він до нього. — Ми не знаємо, хто або що може зустріти нас далі.

Норден, величезний білий ведмідь, кивнув і рушив попереду, прокладаючи шлях крізь замети. Тім йшов поруч із Сантою, де його очі були широко відкриті від хвилювання й страху.

— Санто, — тихо запитав він, — а якщо ми не встигнемо? Що станеться з містом?

Санта зупинився, поклав руку на плече Тіма і сказав:

— Ми встигнемо, Тіме. Різдво завжди знаходить свій шлях, навіть у найтемніші часи. А ти вже показав себе хоробрим. Разом ми зможемо подолати все.