Читати книгу - "Магія Різдва, Стружик Лев"

Вони продовжили рух, але невдовзі перед ними постала перша перешкода. Замерзле озеро, яке потрібно було перетнути, почало тріскатися, як тільки вони ступили на лід. Тріщини розходилися все швидше, і кожен крок здавався ризикованим.

— Ми не можемо ризикувати! — вигукнула Ліліан, повертаючись до Санти. — Якщо лід проломиться, це буде кінець.

— Тоді я створю міст, — сказав Санта, упираючи посох у лід. Але коли він спробував використати магію, кристал лише блідо засяяв, і сила виявилася недостатньою. — Моя магія слабшає, — заявив він.

— Дозвольте мені, — раптом запропонував Тім. — Я знаю, як знайти безпечний шлях. У нашому селі ми завжди ходили по льоду, і я знаю, де можна ступати.

— Це занадто небезпечно для тебе, Тіме, — заперечив Санта.

— Але я можу, — наполягав Тім, його маленькі ноги вже обережно ступали вперед. — Тільки довіртеся мені!

Санта вагався, але побачивши впевненість у очах Тіма, кивнув.

Тім повільно рухався вперед, вивчаючи лід, і врешті-решт знайшов безпечний шлях. Вони всі успішно перетнули озеро.

— Молодець, Тіме, — похвалив його Норден, струсивши сніг із хутра. — Ти врятував нас.

Далі їхній шлях пролягав через лабіринт із засніжених дерев. Але раптом, вітер почав посилюватися, і над їхніми головами з’явився магічний вихор. Він крутився зі швидкістю, яка збивала сніг і лід з гілок дерев, і намагався зірвати їх із землі.

— Тримайтеся! — закричала Ліліан, але вітер був настільки сильним, що її голос губився в його ревінні.

Санта вперся посохом у землю, створюючи невелике магічне поле, яке частково захищало їх від сили вихору. Але йому ставало дедалі важче тримати поле.

— Санто, твої сили зменшуються! Нам потрібно поспішати! — закричала Ліліан, притискаючи плащ до себе, щоб не бути знесеною вітром.

— Я витримаю, навіть якщо доведеться використати останню краплю магії! — відповів Санта, його обличчя було сповнене рішучості.

Норден вирішив діяти. Він розігнався і своїм потужним тілом пробив шлях через замети, створюючи прохід для інших. Ліліан і Тім швидко рушили слідом. Вихор поступово слабшав, коли вони залишили його позаду.

— Це було близько, — зітхнув Тім, тримаючись за руку Санти. — Але ми це зробили.

— Це лише початок, — сказала Ліліан. — Прокляття сильніше, ніж я думала. Нам потрібно дістатися джерела до заходу сонця.

У дорозі Ліліан вирішила розповісти історію прокляття. Її голос був тихим, але кожне слово наповнювало повітря напругою.

— Колись давно, — почала вона. — один із духів Різдва, якого вигнали за зраду, наклав це прокляття. Він хотів зруйнувати магію свят, бо вважав, що його незаслужено позбавили права дарувати радість людям. Його злість і заздрість стали причиною цього лиха. Прокляття спало століттями, але тепер хтось пробудив його.

— І ми повинні зупинити це, — сказав Санта, його голос був рішучим. — Ми не можемо дозволити йому перемогти.

Коли група нарешті дісталася до джерела, перед ними постала моторошна картина. Джерело, яке зазвичай випромінювало чисте світло, тепер було оточене чорними хмарами, що пульсували темною енергією. Навколо джерела кружляли злі духи, які живилися його силою, перетворюючи магію на зброю хаосу.

— Ми запізнилися, — прошепотіла Ліліан, але Санта підняв посох.

— Ні, ми ще можемо це виправити, — сказав він. — Ліліан, ти знаєш ритуал очищення. Починай. Я створю захисне поле.

— Це займе час, — відповіла Ліліан, дивлячись на Санту. — Ти впевнений, що витримаєш?

— Я зроблю все, що потрібно, аби захистити місто, — відповів він, упираючи посох у землю.

Санта почав створювати магічне поле, але духи швидко помітили його і почали нападати. Норден кинувся вперед, відганяючи їх своїми потужними лапами, а Тім, несподівано навіть для себе, підняв уламок дерева і почав відбивати духів.

— Тіме, обережно! — закричав Санта, але той не слухав. Він відчував, як щось у ньому змінюється. Його рухи ставали впевненішими, а в очах загорівся вогник магії.

— Я можу допомогти! — вигукнув Тім, і раптом з його рук вирвався промінь світла, який змусив духів відступити.

— Тіме… Ти маєш дар, — прошепотіла Ліліан, не припиняючи ритуал.

Джерело почало світитися яскравішим світлом. Ліліан завершила ритуал, і хвиля чистої енергії розійшлася всім лісом. Духи зникли, а посох Санти наповнився новою силою.

— Ми це зробили, — сказав Санта, тримаючи посох. — Бар’єр відновлено.

Коли група нарешті вийшла із Зачарованого лісу, перед ними відкрився знайомий краєвид засніженого містечка. Його вогники сяяли теплим світлом у нічній темряві, ніби запрошуючи своїх героїв повернутися додому. Але тепер сніг був не ніжним і затишним, як раніше. Він падав важкими пластівцями, а вітер завивав так, що навіть найміцніші двері будинків скрипіли від його поривів. Бар'єр ще не встиг повністю відновитися, і мешканці, сховавшись у своїх домівках, чекали на звістку від Санти.

Тім витер рукавом піт із чола, незважаючи на холод. Він обернувся до Санти:

— Ми встигли, правда? Місто буде врятоване?

Санта, тримаючи тепер уже яскраво сяючий посох, кивнув із посмішкою:

— Так, Тіме. Ми зробили це разом. Магія повернулася, і бар'єр скоро вкриє місто, як різдвяне диво. Але знаєш, що найважливіше? Твоє серце, сповнене відваги й добра, стало ключем до нашої перемоги.

Ліліан, яка йшла поруч із ними, додала:

— Хлопчик, який не побоявся кинути виклик темряві, заслуговує на найбільшу похвалу. Ти став частиною цієї магії, Тіме.

— А я просто радий, що ми всі повернулися, — пробурмотів Норден, струшуючи з себе сніг. — Ліс — це не моє улюблене місце для прогулянок. Хочеться вже побачити святкове вогнище та понюхати гарячий шоколад!

Коли вони ступили на головну площу містечка, їх зустріли радісні вигуки мешканців. Люди вибігали зі своїх домівок, обіймали одне одного, махали руками Санті, Ліліан, Нордену й навіть маленькому Тіму, який тепер почувався справжнім героєм. Світло від оновленого бар’єра почало поступово розходитися небом, очищаючи його від темних хмар, і в кожне вікно зазирнули новорічні зорі.