Читати книгу - "Цигарка на двох , marichkass"

Всі в Норі були в приємному збудженні свята. Всі, окрім нього. Білл Візлі сидів на дивані, опустивши голову на складені в замок руки. 
Біля нього пройшла Моллі з жалем поглянувши на нього. 
Як же його це дістало. Ця жалість.

Чоловік потер щоку,  подушечками пальців він відчув шрам і більше спохмурнів.

Тиждень тому його покинула Флер. Вони розлучилися через його шрами. Вейла сказала, що не може з ним бути. Він відштовхує її зовнішньо, ці шрами спотворили його обличчя та тіло. Білл став для неї не привабливим. Спочатку дівчина казала, що прийме його таким, але виявилось навпаки.. тепер в шрамах не тільки його тіло, а душа. І це в рази боляче..

Він відчув, як в грудях стало бракувати повітря. Він швидко піднявся, і вийшов на двір, на порозі він зіткнувся з Герміоною. Він навалився на неї , і вони разом впали в сніг. Дівчина від неочіеуваності вскрикнула. Вона відчула його гаряче дихання на своїй шиї. Він судорожно вдихав холодне повітря.
Герміона допомогла перевернутися йому на спину. Вона сіла біля нього і занепокоєно подивилась на нього.

— Білл... — встривожено подивилась на нього 
— Я... Я в порядку. — з невеликою запинкою відповів чоловік. Він піднявся, Герміона взяла його за руку, щоб завести в будинок, але він відпустив її. 
— Я хочу подихати свіжим повітрям. Я хочу побути один.
— Добре, Білл

Дівчина пішла в будинок, залишивши його одного.

—  О, Герміона, дорогенька, як ти? — 
Моллі підійшла до дівчини та обійняла її. 
— Дякую, Моллі. Я непогано, ось взяла відпуск на Різдво, хотілося б провести ці дні в теплій, приємній атмосфері. Дякую, що запросили! — Герміона відповіла на її обійми.

— Дорогенька, в цьому домі завжди раді тебе бачити! Ти вже частина нашої сім'ї. Правда, я думала що ти вийдеш заміж за Рона, і станеш офіційно Візлі..  Герміона, будь ласка, вибач... Я не хотіла..

Моллі прикусила язик, в думках ненавидячи себе за такі слова. Герміона поникла тут же, її посмішка зникла.

—  Все добре. Я рада, за Рона і за Лаванду. Тим більше, що пройшло пів року. Потрібно рухатися далі, а не зациклюватися на цьому, чим я і займаюся

— Так, ти права... - задумливо промовила Моллі, дивлячись через вікно на Білла. Герміона простежила за її поглядом і тяжко зітхнула

—  Досі не може відійти?

— Так, його це більше чіпляє. Мені боляче дивитися, як він мучиться. Я хочу допомогти, але не знаю як.. Він хоче, щоб його залишили в спокої..

— Можливо, я спробую йому допомогти? Поговорити з ним, хоча б спробувати..

— Надіюсь, що хоч ти зможеш йому допомогти

Моллі пішла, щоб закінчити готування Різдвяної вечері. Герміона ще раз подивилась на Білла, тяжко зітхнула..

Дівчина приготувала дві кружки гарячого шоколаду з маршмелоу, і відганяючи погані думки вийшла на двір.  Підійшла до чоловіка, і кашлянула, щоб привернути його увагу. Білл поглянув на неї, вона прикусила внутрішню сторону щоки, коли побачила шрам. Мадам Помфрі говорила, що він навряд чи зійде. Білл побачив щось в її очах, відвернувся і промовив 
— Не потрібно мене жаліти.
— Я принесла тобі гарячий шоколад. На вулиці досить таки холодно, він хоч трохи допоможе тобі зігрітися.
Хлопець подякував та взяв запропоновану кружку з шоколадом. Гарячий напій приємно розлився всередині.

— Дуже солодко...

— Солодке мені допомагає впоратися з жахливим настроєм, і я надіюсь, що і тобі допоможе.

— Ти завжди така..? — Білл на мить замислився, щоб підібрати правильні слова.

— Яка? — не втрималась Герміона, і поцікавилася, попиваючи свій напій.

— Наполеглива. — Відповідає Білл, в голові підбираючи слова, щоб правильно сформулювати.— Ти завжди намагаєшся полегшити страждання людей. Ти будеш намагатися покращити стан інших людей, не думаючи, що тобі також погано, хто тоді  про тебе хто подбає?

Герміона сумно посміхнулася. Він говорить правду.

— Білл, мені боляче, коли мої друзі страждають. Так, я готова пожертвувати собою, щоб їм стало краще. Тому що мені тоді стане краще, я буду відчувати себе потрібною..

Дівчина затихла, опустила погляд, і глибоко вдихнула , щоб заспокоїтися. Хлопець помітив, що вона почала тремтіти. Білл начаклував плед, який впав на її плечі.
- Дякую. - відповіла Герміона сильніше закутуючись в плед. Вона вдячно на нього поглянула і посміхнулася, чоловік в відповідь також посміхнувся. 
Він відвернувся, дістав сигарету та закурив. 
Герміона скривилась від запаху цигарок.

— Не пали, ти зіпсуєш свої легені.
— Я й так вже зіпсований.. Цигарки - єдине, що мене рятує.

Дівчина обережно забрала з його рук цигарку, і сама затяглася. Білл здивовано на неї глянув.

— Я розумію... — почала Герміона, роблячи ще одну затяжку. — Я почала палити  коли ми з Гаррі та Роном шукали горокракси. Це єдине, що приносило мені задоволення. Я таким чином знімала стрес.. Я не могла сама впоратися, мене душив тяжкий тягар відповідальності,

Дівчина передала йому сигарету, і тепер Білл затягнувся. Він задумався, чи розповісти йому свою історію.

— Я почав палити давно, коли ще навчався в Ґогвортсі.  Я зустрів Флер, вона ненавиділа запах цигарок, заради неї я кинув палити. Але після нашого розлучення, я почав знову.. — Білл тяжко видихнув, його горло зжалось не в змозі вимовити ні слова. Від цього його на його очах з'явилися сльози.

Герміона взяла сигарету і затягнулася. Вона поклала руку Біллу на плече, щоб підтримати

— Продовжуй. Розкажи, нумо розкажи, що тебе так турбує, що тебе змушує замикатися в собі, що робить тебе не схожим на себе. Ми всі сумуємо за колишнім Біллом, за життєрадісним Біллом, за Біллом, який любить жартувати за сімейним столом.

Дівчина протягнула йому цигарку, він нахилився і затягнувся з її рук.  Він видихнув дим їй в обличчя. Дівчина терпеливо чекала на його відповідь.

— Я почуваю себе монстром.

— Ти вважаєш сами себе монстром, чи це тебе підштовхнув до цих думок ? — Білл подивився в очі Герміони. Так, безперечно, Герміона була однією з найкращих відьом, по крайній мірі, яких знав Білл. Дівчина не відстає від нього, вона справді хоче допомогти, а Білл потребує цієї допомоги...