Читати книгу - "Як мишеня Пік допоміг хранителю будинку зібратися до школи, Інга Квітка"

Пік прокинувся. Солоденько позіхнувши і потягнувши лапки в різні боки, Пік бадьоро зістрибнув з горіхової шкаралупи. Підхопивши пір’їнку, мишеня збиралося застелити нею постіль та не встигло. Пір’їнка, немов за помахом чарівної палички здійнялася вгору, а потім акуратно опустилася назад на шкаралупу. Пік розгублено озирнувся та поруч із ним нікого не було.

Знизавши плечима мишеня вирішило, що йому ввижається і відправилося чистити зубки та вмиватися. Адже, як ви пам’ятаєте, Пік був вкрай охайним і чистеньким мишеням. Поснідавши шматочком свіжої моркви та яблучка, які лежали на лушпинні від насіння, Пік подякував матусі.

Прибравши за собою тарілочку, мишеня вирішило навести лад у нірці. Проте перш ніж воно встигло підійти до столу, щоб протерти пил з вишневих кісточок, шматочок апельсинової шкірки, яким Пік зазвичай прибирав, пробігся по столу, нібито його хтось тримав, а потім повернулася на своє місце.

Від неочікуваності, Пік аж пискнув. Він обережно озирнувся по сторонах та як і з пір’їнкою, довкола нікого не було. І тут Пік почав згадувати, що останнім часом з ним відбувалися дивні речі. Одного дня в нього пропали всі зубні щіточки, а саме травинки, які він збирав протягом літа, щоб вистачило до того, як на лугах знову витниться перша трава.

Залишившись без такої важливої частинки вранішніх та вечірніх гігієнічних процедур, Пік не знав, що робити. Розгублений, він ледь не розплакався. Це побачив рудий кіт і почав його заспокоювати сказавши, що Пік обов’язково знайде свої щіточки. Так і сталося. Пізніше всі, крім однієї, Пік знайшов біля шкаралупи, а потім ще з десяток у різних місцях.

Наступного разу Пік згадав, що кудись закотилася смачна виноградинка, яку залишили люди під час обіду на столі. Щоб її роздобути для матусі бідолашному довелося спочатку забиратися по стільцю, потім перестрибнути на стіл і коли мишеняті лишався крок до виноградини, до їдальні повернулися люди.

Сказати, що Пік здивувався – нічого не сказати. Він стрімголов кинувся до виноградини та покотив її перед собою, сподіваючись, що його ніхто не помітить. На радість мишеняті його не побачили, але і Пік не помітив кінця столу, з якого спочатку плюхнулась виноградина, а потім стрімголов вниз понісся й сам Пік.

Розуміючи, що смаколик на відміну від нього за секунду скоріш за все від удару розчавиться по підлозі, Пік щосили витягнув лапки вперед й останньої миті встиг підхопити виноградину та з гуркотом вдарився об підлогу. Минуло трохи часу і замість тієї виноградини, він знайшов біля нірки цілих дві. Здивовано розглядаючи знахідку, мишеня покотило лапками виноградинки і того вечора вони з матусею мали чудову вечерю.

Проте найбільшим викликом для Піка, який відповідально виконував всі завдання як вдома, так і на заняттях, стала втрата підручника: «Всі за і проти дружби з котами». Мишеня зазирнуло у кожен закуток не лише їхньої з матусею нірки, а й всього будинку та книгу так і не знайшов. Через це Пікові довелося періодично просити книгу у сусіда по парті і зізнатися вчительці, що він загубив підручник. Вчителька вражена чесним зізнанням Піка, навіть не насварила його, проте бідолашному від цього не стало легше. Мишеня картало себе ледь не щодня.

Згадавши про це Пікові урвався терпець і він вирішив будь-що дізнатися, хто є невидимкою, який хоч частенько і допомагав мишеняті як от сьогодні з прибиранням й повертав взяті речі назад ще й з подарунками та при цьому, як от з книгою, встиг нанести чималеньких перепон.

Підтвердити власні здогадки, Пік поспішив до коробочки з зубочистками, які нещодавно знайшов. Він і досі не міг нарадуватися знахідці. В голові в нього роїлася задумка зробити для матусі «справжній» камін, аби вона не мерзла взимку. Він, звісно, стрімголов б кинувся робити подарунок та на жаль одних зубочисток було замало. Тож Пік збирався знайти необхідні інструменти, що йому знадобляться для каміну.

А шукати треба було ох, скільки всього. Якось Пік бачив, як один з малюків, тут в домі, робив щось подібне для своїх батьків. Мишеня уважно дивилося за тим, що робить малюк і завдяки цьому зрозуміло, що йому знадобиться.

Вирішивши не гаяти часу, мишеня відправилося за зубочистками. Взявши у лапки коробочку, Пік гучно нею затарахкотів і ніби ні до кого не звертаючись, промовив:

- Відкладу зубочистки, а завтра візьмусь за роботу. Певно жодної не залишиться, - не встиг Пік відвернутися, як невидимка потягнувся до зубочисток.

Всміхнувшись, мишеня також вхопилося за коробочку і потягнуло її на себе. Невидимка зойкнув, але продовжив міцно тримати зубочистки. Пік також не збирався відступати.

Не розрахувавши сил, невидимка випустив їх з рук. Коробка відкрилася і зубочистки посипалися одна за одною в різні боки.

- Йой, – не витримало мишеня, – тобі має бути соромно. Я хотів зробити для матусі подарунок, - і кинулося збирати зубочистки одну за одною.

Невидимка важко зітхнув і почав вибачатися:

- Вибач, будь ласка, я не хотів, я, я, - винувато додав він.

Пік мовчки відмахнувся:

- Хоч би показався, хто ти є. – буркнуло мишеня.

- Я, я хранитель цього будинку. – зізнався невидимка. Пік підняв голову і наступної миті перед ним з’явився силует з величезними синіми оченятами. Скуйовджене волоссячко стирчало у різні боки. Він зморщив крихітний, картатий ніс і важко зітхнув.

- Ти домовик?! – здогадався Пік. – Я чув про тебе. Це для тебе люди ставили в кутку за шафою мисочку з молоком та печивом?

- Так. – відповів хранитель будинку. - Я не хотів тебе образити, але я, я не знав, де взяти такі гарні зубні щіточки. Потім, коли знайшов, я приніс тобі скільки зміг, щоб ти не шукав.

- Дякую, – ображено відповів Пік, обережно складаючи зубочистки у коробку. – Зізнавайся, часом це не ти взяв ту смачну виноградину, яка мені дісталась, ох, як не легко. – Пік підпер боки лапками і суворо примружився.

- Я, - затнувся хранитель будинку і опустив голову ще нижче. – Але ж я повернув тобі цілих дві, просто, просто трохи пізніше. Знаєш, ми - домовики деколи беремо речі, а потім повертаючи їх назад, зазвичай намагаємося дати ще більше, ніж заховали або… - він замовк.