Читати книгу - "Берег наших сердець, Лея Ейр"

Нове місто пахло свободою. Олександра приїхала сюди не для того, щоб знайти відповіді, а скоріше, щоб дати собі час не шукати їх. Вона оселилася у невеликій квартирі з високими стелями та великими вікнами, через які сонце заливало кімнату золотистим світлом.

Стіл біля вікна перетворився на її новий робочий куточок. На ньому лежав блокнот із чорновими записами, кілька ручок, недопита чашка кави й розкидані папери. Олександра писала, майже не зупиняючись, як людина, яка боїться втратити натхнення, якщо зробить паузу.

Її новий роман був про жінку, яка втратила віру в кохання, але знайшла щось глибше — себе. Ця історія була близькою для неї. Вона вкладала в неї свої почуття, свій біль, але водночас — і свою силу.

Дні текли непомітно. Вранці Олександра брала ноутбук і вирушала до улюбленого кафе. Там вона сиділа біля вікна, вдивляючись у вуличний рух і занурюючись у текст. Її руки літали над клавіатурою, час від часу вона зупинялася, щоб зробити кілька нотаток у блокноті.

Але останні кілька днів щось тривожило її. Ледь помітне відчуття, ніби за нею хтось спостерігає.

Спостереження

Він побачив її випадково. Вперше — у кафе, коли вона сиділа за вікном і пила каву, втупившись у свій ноутбук. Її зосередженість і легкий, майже невагомий вираз обличчя зачепили його. Вона виглядала так, ніби перебувала в іншому світі, і він не міг відірвати погляду.

Він почав ходити за нею. Не зі злим наміром, ні — його просто тягнуло. Вона здавалася йому загадкою, яку хотілося розгадати.

Вранці він спостерігав, як вона йде вулицею, загорнувшись у своє легке пальто. У магазині він стояв неподалік, дивлячись, як вона вибирає фрукти чи стоїть у черзі. Іноді він навіть заходив у кафе слідом за нею, замовляючи каву і сідаючи за кілька столиків від неї.

Її неуважність до світу навколо спрощувала його спостереження. Але іноді він ловив її погляд, який, здавалося, на мить зупинявся в повітрі, ніби вона щось відчувала.