Читати книгу - "Я живу на Землі, Богом даній мені, Людмила Міщук"

Мета. Поглиблювати знання учнів про Україну, про свій рідний край. Сприяти формуванню національної свідомості. Виховувати патріотів рідної землі.

Обладнання. Мультимедійні засоби, карта України, прапор-реліквія, сердечка-побажання, вишита скатертина.

(Учні розташовані перед гостями півколом. Звучить лірична мелодія. На сцену виходять першокласники)

Добрий день, шановні друзі!

Ми зібрались в дружнім крузі:

Старші учні, і малята,

Й вчителі прийшли на свято.

Ми вас щиро запросили

Розказать, чому нас вчили,

Щоб ви всі переконались –

Ми науки не цурались.

             Я зовуся Костя, друзі.

А я Настею зовуся.

Ми разом на нашім святі

Хочем дещо пригадати.

Може, дещо повторити,

Щоб по правді в світі жити.

Наша вчителька казала,

Що хороших справ чимало

Доведеться всім зробити,

Щоб повагу заслужити.

Всім батькам, мабуть, приємно,

Коли в них дитина чемна.

Нас навчають в мирі жити,

Щиро ближнього любити.

Не сваритись, не скупитись,

Милосердю треба вчитись.

В нашій затишній оселі

Всі щасливі та веселі.

Хай і в вашім домі теж

Доброті не буде меж!

Учитель

        Разом із моїми хорошими першокласниками  я рада усіх вас бачити в цьому затишному класі і запросити на корисне дозвілля з назвою…

(Учні хором):

Я живу на землі, Богом даній мені!

А скажіть, будь ласка, яку землю дав нам з вами Бог?

(Україну)

Чому ви впевнені в тому, що Україна дана Господом для нас?

(Дитячі версії відповідей: бо тут живуть мої рідні, в давнину жили мої предки, бо я народився тут, а не деінде, тут мої друзі)

Не питайте, звідки родом,

Хто батьки мої й діди.

Я живу серед народу,

Що Шевченка народив.

Я живу у тому краї,

В тій чудовій стороні,

Де калина розцвітає

Білим рястом навесні,

Солов’їний чути щебет,

Журавлиний скрип криниць,

Де блакитне й чисте небо

І розлив густих пшениць,

Де палка жага любові,

Ходять Мавка і Лукаш,

Де в пошані Боже Слово

І молитва «Отче наш».

Навчіть мене молитись, мамо.

Не за себе – за цілий світ.

Не словом – вашими піснями,

Що ви плекали стільки літ.

Навчіть мене людей любити

Без заздрості та без образ,

Щоб в глибині очей відкритих

Вогонь довіри не погас.

Щодня лечу до вас думками

І сповідаюсь, як землі,

І пахне вашими руками

Хліб на ранковому столі.

Коли душа до неба лине,

Я зачудовано мовчу...

«Помилуй, Господи, Вкраїну!

За вами тихо прошепчу.

(Презентація «Я живу на землі»)

(На останній слайд виходять діти)

На білому світі є різні країни,

А в них – і ліси, і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми – її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину я маю,

Її Україною звуть.

Україна рідна, врожаями плідна,

Розстелила ниви вдаль і в широчінь.

І ще в Україні не було дитини,

Щоб не полюбила і тепло, й цвітінь.

Україно славна, наші люди здавна