Читати книгу - "Навіщо я тобі?, Єва Сова"

- Послухай, як там тебе? Макс? Ти мене зовсім не знаєш. Розумієш? ЗОВСІМ! – кричала вона йому в обличчя, - Ми ніхто один одному, незнайомі люди. Хіба я не права? Макс понуро стояв перед нею та дивився в підлогу. Потім раптом підвів на неї погляд, сповнений болю, та тихо вимовив: - Я кохаю тебе! - Кохаєш? – нервово всміхнулася вона, - Ти придумав мене, хлопчик. Придумав собі якусь казкову принцесу і закохався в неї. Але це не я. Я не грьобана принцеска. Я доросла жінка. І тобі зі мною не можна. В тебе ще своє дитяче життя. Останній шкільний дзвоник, випускний та інші соплі. - Я на третьому курсі в універі. - Ось бачиш? Я зовсім не знаю тебе. І знати не хочу. Ну навіщо я тобі? Чого ти сюди таскаєшся? Він вперто дивився їй в очі. А потім твердо відповів: - Буду. Буду ходити. Бо так треба.