Читати книгу - "Маґда Квітка Вітру, Максиміліан Степовий"

Священна, ти, наша Квітка Вітру,

Чиста душею пані етеру,

До тебе свою молитву звертаємо щиру!

Маґда, велична Аґрестії королева,

Свободи та миру народу свого захисниця смілива,

В її жилах тече горда кров роду О'хара,

Темний Дар від своєї матері вона успадкувала,

Але йому власну силу волі зламати не дала,

Буремні сили зла в ярмо Маґда у власній душі закувала,

Темний Дар лиш для захисту аґрестійців використовувала!

Сяйна золота корона від Божественної Малґи до юної Маґди перейшла,

Нею своє чоло вона увінчала,

На плечі нелегкий тягар влади сміливо нова королева взяла!

Від блакитних неосяжних вод моря Вестрі до гранітних гір Лазікарі на сході,

І від холодних Тінистих Гір до кришталевої спокійної Димари,

Маґда владу від своєї матері над цими землями всю успадкувала,

За дотриманням заповітів Аґнії вона пильно стежила,

Не мечем, а словом святим вічний мир над цим золотим безмежним краєм королева боронила!

О, Маґда О'хара, Велика Аґрестійська Королево,

Тобі народ за всі твої діяння безмежно вдячний,

Мудрі слова й щира душа - дорожчі за всі світові скарби!

Так приведи ж, Маґда, народ свій до торжества пацифізму над війнами та злом,

Скинь владною рукою тінь із сердець сусідів наших,

Вкажи кожному народу на вірний шлях,

Позбав їх кровожерливості та жадоби,

Лиш Маґда до всіх говорила:

"Матінка-Природа для кожного своє місце під сонцем світу цього визначила,

Прекрасний шматочок від краю цього всім вона роздала,

Так нащо ж ви кордони мирні порушуєте?

Нащо війну на своїх списах до Аґрестії несете?

Спиніться, вороги, спиніться ...

Інакше знов заблище блакитним сяйвом меч матері моєї, Божественної Малґи,

Знову золотий сокіл над степами нашими пролетить,

І я вам свою рішучу відповідь надам,

За злочини проти аґрестійського народу я тут всім ворогам воздам!"

Маґда О'хара, Вірний Васал імперії Аквілон,

Донька Божественної Малґи,

Що шлях священного миру для себе рішуче обрала!

Юна дівчина пам'ять величної матері не зганьбила,

Вона справу її натхненно продовжила,

Зміцненню Аґрестії всіма силами сприяла,

Чеснот богів наших старанно дотримувалася,

Віру в Аґнію Вітроносну по всій Аґрестії королева остаточно розповсюдила,

Бо Маґда завжди чудовою вірянкою аґнізму була,

У вірі матері своєї вона бажаний спокій для буремного життя свого віднайшла,

Одна Аґнія здатна була

Додати Маґді сил у вічній боротьбі зі злом Темного Дару в душі дівчини народженої із ним!

Коли в Аквілоні повстав Кривавий Меч,

Що загрозу владі імператриці Теодори наважився кинути,

То Маґда не могла цесажовей* в допомозі відмовити,

Як вірний Аквілону васал, королева не прагнула в біді Теодору полишити,

На ту битву проти зрадливих недійських лордів

Королева Маґда із військом Аґрестії особисто виступила,

Пліч-о-пліч із Теодорою ворогів сміливо зустрічала!

О, Маґда, Погибель, ти, пекельних Дарнзайр,

Що наважилися на наші землі посягнути,

Із, Тінистих Гір, глибин червоношкірі демони виступили проти смертних,

Сталеві пекельні орди всю Аґрестію заполонили,

За собою вони руїни та згарища лишали,

Зі смертю ці демони загравали,

Нас на коліна вони поставити прагнули,

Але Маґда, донька незламної Малґи, не з рабської породи походила,

Як королева Аґрестії вона ціну свободи добре знала

І лихо демонічного панування усвідомлювала,

Саме тому Малґа бій з Дарнзайр прийняла,

Роками утримувала міста та поселення подалі від жорстоких рук Сатанії Ураніан,

Чорної Вісниці самого Диявола Інферно!

Разом з недійцями Аквілону Маґда те зло перемогла,

Демонів знову до пекельних глибин Інферно загнати змогла,

Кров'ю Першого з Вліндрелів навіки печать на тому порталі вона поставила,

Мир Аґнії для свого народу врешті повернула!

Хоч на полю битви Маґда завжди попереду людей власних була,

І життя кожного солдата найвищу цінність для неї становило,

Хоробрість й честь королеву ніколи не полишали,

Але не до війни душа її лежала,

Вона співати й танцювати прагнула,

Небом чистим в полі милуватися,

Шелест вітру серед очерету слухати,

Запах польових квітів повними грудьми вдихати,

Пестити жовтеньких каченяток серед рясту,

До голубів воркотання прислухатися,

Священні молитви, звернені до богині Аґнії, до вітру ніжно промовляти!

Коли підступні камаранти Тінисті Гори наважилися перейти,

Човни величезні вони змогли волоком перетягти,

Й аґрестійські води ними наповнили,

Наших братів-моравців з півночі ці змієлюди окупували,

Серед них віру в Сней'Кін криваву насадити прагнули,

За свободу моравців там Малґа під Вільшанськом життя віддала,

І щоб жертва нашої королеви марною не була,

Її донька разом з недійцями проти Марука Хайнзі виступає,

Дротіна* всіх камарантів,

Що над Тіямат-Бурґом владарював

Й нові землі до себе прагнув приєднати,

Він хотів Аґрестію в камарантську Мічель'Ґарду перетворити,

Якби не жертва Малґи, то всі б ми зараз рабами камарантів були,

І Сней'Кін криваві жертви приносили...

Тепер же війська імператора Аквілону Ейталіона та аґрестійської королеви Маґди разом проти ворога виступали,

Камаранти ж від страху глибше до фортець своїх відступали,

Слава про хоробрих аґрестійців

І спадкоємицю Божественної Малґи стрімко ширилася варварськими землями!

Слався ж Маґда, одвічна переможниця камарантів,

Та, хто змогла назавжди вигнати змієлюдів геть за море Сідарум,

Та, що безпеку Моравії надійно забезпечила,

Під свій протекторат моравців всіх прибрала,

На щасливе правління намісника Сідріка Куравського благословила!

Аґрестійці та моравці завжди будуть разом стояти!

Ми пам'ятаємо спільну предків історію,