Читати книгу - "Друг брата: На повній швидкості, Настя Левченко"

Аліна втупилася у вікно літака, спостерігаючи, як Київ повільно наближається. Вогні міста здавалися чужими після двох років життя в Італії. Там було тепло, сонячно і так легко дихалося. Тут – усе здавалося сірим, і повітря було просякнуте спогадами, до яких вона не хотіла повертатися.

– Пані, пристебніть пасок, – голос стюардеси перервав її думки.

Аліна механічно послухалася, хоча хотілося зробити щось інше – розвернутися і полетіти назад.

В аеропорту її вже чекав брат. Даниїл стояв, схрестивши руки на грудях, і оглянув її з ніг до голови, ніби намагався зрозуміти, чи не стала вона кимось іншим.

– Ну, привіт, – кивнув він, забираючи її валізу.

– Привіт, – відповіла вона сухо.

Їхала вона не тому, що хотіла. Обставини змусили. І брат був тут не для теплого прийому, а щоб контролювати її так само, як колись.

– Як дорога?

– Нормально.

– Італія сильно розбестила тебе?

Аліна закотила очі.

– Якщо ти питаєш, чи почала я курити і пити, то ні.

– Добре, – коротко відрізав Даниїл.

Дорога додому була напружено тихою. Її квартира, звісно, давно здана в оренду, тому доведеться жити в Даниїла. Ще одна річ, яку вона не могла контролювати.

Коли вони під'їхали до будинку, Аліна вже була виснажена цією мовчанкою. Але щойно вони вийшли з машини, стало ще гірше.

Він стояв там – біля під’їзду, спираючись на чорний Nissan і крутячи в руках ключі.

Роман.

Його погляд ковзнув по ній, а потім на його обличчі з’явилася знайома усмішка. Самовпевнена, нахабна.

– О, мала повернулася? – протягнув він, ховаючи ключі в кишеню.

Аліна стиснула зуби.

– О, придурок досі тут?

Роман коротко засміявся і глянув на Даниїла:

– І вона тепер така завжди?

– Не починай, – втомлено відповів брат.

– Я?! – Аліна сердито схрестила руки. – Це він перший!

Роман насмішкувато підняв руки.

– Гаразд, гаразд. Не буду дражнити маленьку принцесу.

Аліна глибоко вдихнула, щоб не сказати щось, за що потім буде соромно.

Вона тільки повернулася, а вже ненавиділа цей день.

І його теж.


 

Дорогі читачі!

Цю книгу я написаладавно, але тільки зараз вирішилась залишити її тут для вас. Сподіваюсь, що вона знайде відгук у ваших серцях. Дякую, що обрали її для свого читання!

З найкращими побажаннями, ваш автор)