Читати книгу - "Друг брата: На повній швидкості, Настя Левченко"

– Добре, що ти приїхала. Але правила залишаються тими ж, – Даниїл кинув ключі на полицю і повернувся до сестри. – Я не буду бігати за тобою, але, Аліно, будь обережна.

– Обережна з чим? – вона скинула куртку і глянула на нього, схрестивши руки.

– З людьми. Із місцями, куди не варто пхатися.

Аліна зітхнула.

– Боже, я не дитина.

– Серйозно? – Даниїл глянув на неї так, ніби не вірив жодному її слову. – Давай так. Якщо я дізнаюся, що ти влізла в якусь дурницю…

– То що? – вона з викликом підняла підборіддя.

– Я сам відправлю тебе назад, – спокійно відповів брат.

Аліна стиснула кулаки.

Вона й так не хотіла тут бути. Але втікати після першого ж дня – це означало б, що вона програла. І програла не тільки перед Даниїлом, а й перед… ним.

Наступного дня вона прокинулася від запаху кави та низького чоловічого голосу на кухні.

– Кажу тобі, я не винен, що вона така гаряча, – зухвалий сміх.

Аліна застигла. Їй не треба було навіть заглядати в кімнату, щоб зрозуміти, хто це.

Роман.

Чорт.

Вона зайшла на кухню, намагаючись ігнорувати його. Але Роман, як завжди, не збирався залишити її в спокої.

– Ну привіт, мала, – протягнув він, сьорбаючи каву.

– Не називай мене так, – вона відкрила холодильник і дістала сік.

– Як? – він нахилив голову. – Мала?

Аліна проігнорувала його, наливаючи собі напій.

Роман усміхнувся, перевівши погляд на Даниїла.

– Вона завжди така зранку?

– О, навіть не починай, – пробурмотів брат.

Аліна голосно поставила склянку на стіл.

– А ти що тут узагалі робиш?

– Снідаю, – Роман широко всміхнувся.

– І чому саме тут?

Він глянув на неї, як на дурненьку.

– Бо я тут майже живу, мала.

Її бісило те, з якою легкістю він це говорив. Роман був другом Даниїла ще з дитинства, і він дійсно проводив у їхньому домі майже стільки ж часу, скільки й сам Даниїл.

Раніше, коли вона була ще підлітком, це дратувало. Тепер – ще більше.

– Чудово, – Аліна відпила сік. – Виходить, мені тепер терпіти тебе щодня?

– Думаю, так, – Роман підморгнув. – Але ти ж любиш виклики, правда?

Вона тільки закотила очі.

Одне було зрозуміло точно: цей рік буде важким.