Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Моє сьогоднішнє "полювання за скарбами", що проходило у трьох магазинах секонд-хенду, завершилось вдало.

Мені пощастило знайти багато хороших речей для нас з мамою, а також для продажу на OLX.

На радощах я купила собі великий ріжок полуничного морозива, але не встигла зробити і кроку, як налетіла на когось.

- Дивись, куди йдеш, незграба! - Почувся сердитий голос.

Я нерішуче підняла голову і побачила перед собою дуже невдоволеного високого, зеленоокого шотена.

Трясця! Це ж треба було наштовхнутись саме на нього?!

- Вибач...

- Гордієнко! Не впізнав тебе відразу. Мало того, що ти в школі  постійно щось вичворяєш, то ще й  поза її межами не даєш мені спокою, - сердито промовив мій однокласник і нахабний мажор за сумісництвом, Кирило Азарх.

Я дістала із сумки вологі серветки  і простягла йому, щоб, хоч якось, витерти пляму від мого полуничного морозива.

- Сама забруднила, то сама і витирай.

Робити було нічого. Я не хотіла мати зайві проблеми з цим паскудним мажором, тому взялась витирати його дорогу, брендову футболку.

Хтось сильно штовхнув мене у спину . Я не втрималась на ногах і завалилась на Кира.

Пощастило, що хлопець виявився міцним і ми з ним не впали на землю. Кир впіймав мне за талію.

- Ой!...

- Гордієнко, ти - ходяче непорозуміння! Від тебе  постійно одні неприємності, - промовив Азарх, відсуваючи мене від себе.

А я що? Ніби я сама себе у спину штовхнула? Та хіба йому щось доведеш?

- Кире, як ти міг?! Я вірила тобі, а ти... Не встиг відійти, як вже обіймаєшся з іншою! - Заверещала десь поряд вродлива білявка в яскраво-червоні сукні і побігла геть, плачучи.

- Аліса, зачекай! Все не так, - Кирило кинувся наздоганяти свою дівчину.

Оце так халепа! Завтра у школі мені, точно, влетить від Азарха.

Ну, за що мені все це? Мого гарного настрою ніби і не було.

Полуничним  морозивом я так і не поласувала, бо з переляку, що налетіла на мажора, я викинула його в смітник, що дуже вчасно знайшовся поруч.

Як шкода. Навіть не скуштувала його.

Важко зітхнувши, я попленталась додому.  В картирі на мене чекав неприємний сюрприз.

Довкола творився справжній хаос.В коридорі було розкидане взуття, на підлозі лежали рушники, які ще вранці висіли у ванній. Картину допонювали шматки туалетного паперу, що валялися довкола.

Зайшовши у вітальню, я подумки вилаялась. Штори місцями були зірвані, диванні подушки - розкидані по підлозі, а на самому дивані  виднілась дірка.

- Буцефал!!! - Заволала я

З моєї кімнати, не кваплячись, вийшов великий рудий кіт.

- Що ти накоїв, паскуднику?! - Сердито поцікавилась я у нього

Без жодних докорів котячого сумління, руде чудовисько вкусило мене за ногу, болячи впившись в неї кігтями.

Відбившись від шкідливого кошака, я пішла перевдягатись.

Рита, найкраща подруга моєї мами, поїхала  на кілька місяців за кордон на роботу, залишивши нам це руде "щастя" на час її відсутності.

Рита - велика оригіналка. Взяла і назвала свого домашнього улюбленця на честь бойового коня Александра Македонського.

Може, тому він такий агресивний бешкетник?

Чому було не назвати кошака Мурчиком чи Пухнастиком?

Можливо, що тоді  він був би милим і спокійним котиком?

Поглянувши на руду, нахабну морду, я зрозуміла, що жодне миле котяче ім'я йому не підійде.

Поївши, я почала усувати наслідки котячих розваг.

Швидше б Рита повернулась додому і забрала назад це котяче непорозуміння.

Закінчивши з прибиранням, я закинула у пральну машину свої сьогоднішні знахідки і пішла вчити уроки.

Згадавши про своє зіткнення з Киром, я важко зітхнула.

Ну, чому поряд з цим хлопцем я завжди потрапляю в халепи?

Хоч би він помирився з тією своєю Алісою, бо мені точно буде не переливки.