Читати книгу - "Пил, Ткач-Лев Всеволод"

— З собою, будь ласка.

Я завжди брав три колби каво-розчину, постійно, звідки б не йшов, завжди. Три маленькі скляні колби вихлюпували краплі, що падали на зморені клавіатурою і мишкою долоні. Я вже давно не відчував ні температури киплячої, трохи густої рідини, ні ефекту від тетра дози кофеїну. Сірі хмари вже котру ніч закривали собою не яскраві зорі, неначе дим від тих же цигарок, що розповзався по змученому, сирому небу.

Роман Колінсе ***. Вік: 21 цикл. Місце проживання: квартира №3056, Район 897C. Чернець Тріо. ранг 38.

«Макулатура дає людям радість, макулатура лікує людей, макулатура дає людям надію…» — сказав би ідіот. Для того, щоб зрозуміти, що це лайно, не треба бути великим філософом, а може, й треба, ну, конкретно, я таким не був. Щастя ніколи не існувало, і в найближчому майбутньому не окреслювалось. Сірі простори затягли все перед незрячими людськими очима, які досі бовталися, гадаючи, що щось бачать, ніби риба, яку на сушу викинуло випадково, чи, може, спеціально. Кожен закиданий банальними проблемами, і тільки про них та й балакає. А в мене в житті проблем не було, бо не було нічого, зовсім. А коли немає нічого, то й проблем не буде. Якщо вже так міркувати, то й життя в мене не було. Про сум, тугу й безвихідь, якщо у вас немає нічого, то нічого й не буде, з нуля не може вийти ні плюс, ні мінус, нуль є нуль.