Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

- Еріку, йди снідати, ти запізнишся до школи! - гукнула з кухні мама.

-Зараз, - пробурмотів хлопець, виполіскуючи рот від зубної пасти та витираючи скуйовджене волосся рушником.

Коли він сів за стіл,  вся родина була вже в зборі. Мама наливала  чай, бабуся ставила на стіл пухкі рум'яні  млинчики з джемом. Тато клацав пультом маленького плаского телевізора, що висів на стіні, прямо напроти звичного місця Еріка.  Нарешті він зупинився на новинному каналі.  На екрані кругловидий рум'яний прем'єр-міністр розповідав про свої досягнення за останні півроку.

 - У країні повністю переможено бідність, - скоромовкою видавав політик, дивлячись кудись в одну точку над камерою. - Податкова система відкорегована з урахуванням доходів громадян. Для представників класу "Ч" надається соціальне житло, що не потребує оплати комунальних послуг. Пенсії зростають...

  - Та вимкни цього брехунця, - сказала мама. - Дай додивитися шоу "Холостяк у космосі", там такі пристрасті розпалилися...

Глухо тренькнув дверний дзвінок. Тато натиснув іншу кнопку на пульті, і на  екрані телевізора з'явилося зображення з домофону. Перед їхніми дверима стояв маленький натовп людей: якісь чиновники з блокнотами та ноутбуками, оператор, що тримав напоготові камеру, а попереду всіх -  худорлявий чоловік  в окулярах, у якому Ерік впізнав заступника мера, що недавно виступав у їхній школі на профорієнтаційному заході.

 - Знову якусь комісію чорти принесли, - пробурмотів батько.

  Мама сполошилася, кинулася знімати старенький фартушок, пробіглася поглядом по квартирі - чи все в порядку. Тато нехотя натиснув кнопку, і двері автоматично розчинилися.  Господарі як по команді встали з-за столу і вийшли в передпокій зустрічати гостей.

 - Доброго ранку!  - привітався заступник мера, переводячи погляд з одного обличчя на інше, потім його очі зупинилися на Еріковій бабусі, і він приязно посміхнувся, показуючи бездоганні штучні зуби.

 - Шановна пані Пітерсон, - звернувся міський урядовець уже до неї. - Від імені нашого пана мера та від себе особисто хочу привітати вас із виходом на заслужений відпочинок. Ви пропрацювали на благо нашого суспільства санітарним працівником у лікарні класу "Ч" сорок років! Ваша самовіддана праця для підтримки чистоти й порядку в закладі охорони здоров'я, ваша турбота про власний дім, добробут своєї  родини заслужили на високу відзнаку...

 Заступник мера зробив  красномовну паузу, і в цю мить дівчина, що стояла трохи позаду, подала йому  розкішний букет квітів та невеличкий продовгувастий конверт.

 - ...тому хотілось би вручити вам цей скромний букет та путівку на морське узбережжя, щоб ви змогли там відпочити у комфортному  пансіонаті класу "Ч". А також для вас, як для кожного пенсіонера - сертифікат на безкоштовний проїзд міським транспортом  та безкоштовне медичне обслуговування у лікарні вашого класу! Вітаю вас!

 Бабуся  квапливо вийшла уперед і прийняла з його рук подарунки.

 - Дуже вам дякую, пане заступнику, - сказала вона.

 - Ще одну хвилинку, фото для преси... - та ж сама дівчина, що підносила подарунки, вийшла наперед і заклацала фотоапаратом, оператор увесь час старанно фільмував усе, що відбувається.

 - Ой, то чому ж ми тут в передпокої, - сплеснула руками мама, - давайте зайдемо у вітальню, я вас чаєм пригощу, там і сфотографуємося.

 - Дякую за запрошення, та щодо чаю не турбуйтеся - ми  поспішаємо, ще треба кілька родин відвідати.

 Але фото й справді зробили у вітальні -  на фоні новеньких меблів, придбаних нещодавно в  безвідсотковий кредит, який державний банк надавав соціально незахищеним категоріям населення. Спершу продублювали процедуру вручення нагороди, потім - загальне фото щасливої родини з заступником мера та винуватицею свята у центрі.

  - Що ж, успіхів вам та процвітання! - мовив представник влади уже на відході. Його тон із врочистого став дещо офіційним. - Але хочу зробити маленьке зауваження. У вас у загальному коридорі бруднувато, а це непорядок. Держава надає безкоштовне житло тільки з тією умовою, щоб у ньому підтримувалася зразкова чистота. Будь ласка, як ми підемо, вимийте підлогу. Щасливо зоставатися!

Коли двері за ними зачинилися, у всіх миттю злетіли з облич безтурботні посмішки. Снідати вже не було коли, родина заметушилася, хапаючи свої речі та швидко одягаючись.

 - У загальному коридорі, мабуть, знову новий сусід натоптав, а нам тепер  припис вліплять, - ображено мовила мама, фарбуючи вії перед дзеркалом у передпокої, поки тато шукав ключі від машини.

 - Та нічого, я зараз  все приберу, - сказала бабуся. Вона поставила квіти у вазу та роздивлялася подаровану путівку. - Нічого собі, "все включене". Правда, всього на три дні...

 - Певно, на більше ти не заробила, - буркнув батько, - все піар і показуха... Еріку, тебе підкинути до школи?

 - Так. - хлопець швиденько взувався. - У мене сьогодні іспит по соціології, останній перед ТОМом.  Спізнюся - мені кранти...

-Тоді все, поїхали!

Вони помахали рукою бабусі і рушили вниз до машини.