Читати книгу - "Захоплення темного серця, Зоя Кіт"

Колись.

На терасі маєтку Шевчуків було чутно лише сміх, гамір і брязкіт посуду. Родини Максима та Зоряни зібралися на черговий недільний обід. Це була давня традиція: об’єднувати не лише бізнес, а й сім’ї.

Бізнес Ткаченків і Шевчуків процвітав. Родина Максима займалася виробництвом розкішного дизайнерського одягу. Його мати, Софія, була знаменитим модельєром, чиї колекції продавалися по всьому світу. Батько ж, Петро, займався дистрибуцією та маркетингом, створюючи ідеальний тандем з дружиною. Батько Зоряни, Артем, постачав дорогі тканини з усього світу, через що й познайомився із Ткаченками.

Зоряні тоді було лише сім років. Вона сиділа на кованій гойдалці у саду, обережно притримуючи довге темне волосся, аби вітер не розтріпав його. Її великі карі очі вдивлялися в Максима, який стояв біля фонтану й розмовляв із батьком.

— Максиме! — дзвінко гукнула вона, як тільки хлопчик обернувся. — Гойдни мене!

Дев’ятирічний Максим, високий і стрункий для свого віку, лише закотив очі. Його русе волосся спадало на лоб, а мідно-карі очі блищали невдоволенням.

— Чому я завжди маю це робити? — пробурмотів він.

— Бо ти мій найкращий друг, — хитро посміхнулася Зоряна.

— Я не твій друг, — сердито відповів він, наближаючись до гойдалки.

Максим завжди думав, що Зоряна занадто гарна для свого віку. Її ідеальні риси обличчя, великі карі очі й сяюча усмішка викликали в нього якесь незрозуміле роздратування. Але він ніколи б цього не визнав уголос.

— А тепер сильніше! — наказала Зоряна, коли він почав штовхати гойдалку.

— Ти завжди такою командуючою будеш? — запитав Максим із досадою.

— Так! Бо я — Зірочка! — засміялася вона.

Для Максима вона була просто надто нав’язливою дівчиною, яка завжди намагалася привернути його увагу.

-------------------------------♡--------------------------------

У старших класах Зоряна і Максим виглядали, як ідеальна пара. Високий, підкачаний, з ледь помітною щетиною, Максим викликав захоплення у всіх дівчат школи. Його світле волосся і мідно-карі очі завжди виглядали так, ніби він зійшов зі сторінок модного журналу.

Зоряна ж була розкішною: струнка, з довгим темним волоссям і карими очима, які завжди світилися самовпевненістю. Вона могла закрутити голову будь-кому, але завжди поверталася до Максима.

Одного вечора, після шкільної вечірки, Зоряна запросила Максима залишитися наодинці. Вона знала, як сподобатися: її коротка сукня підкреслювала стрункі ноги, а очі світилися звабливою усмішкою.

— Максиме, чому ми просто друзі? — запитала вона, грайливо схиляючи голову.

— Бо так простіше, — коротко відповів він, але не міг відвести очей від її губ.

Зоряна підійшла ближче, торкнувшись його руки.

— Я не хочу, щоб було просто. Я хочу тебе.

Це стало початком їхніх стосунків. Зоряна першою запропонувала зустрічатися, і Максим погодився, хоч і не був певен, чи це правильне рішення.