Читати книгу - "Тарзан, Марті"

**Місце**: Невеликий будинок у колоніальному поселенні біля джунглів, 18 століття.  
**Час**: Ніч, сильний дощ.  

--- 

**[Дерев’яний будинок у джунглях — Ніч]**  
Камера повільно наближається до будинку крізь густий дощ. Блискавка освітлює силует: маленький, крихкий дім, оточений темними джунглями. Вітер гудить, гілки тріщать. Зсередини чути приглушені голоси.  

**[Будинок — Гостьова кімната]**  
Слабке світло свічки тремтить на столі. Джон Грейсток (батько Тарзана, ~30 років, міцний, із втомленими очима) стоїть біля вікна, тримаючи мушкет. Його дружина Еліс (тендітна, ~28 років) сидить на стільці, тримаючи немовля (Тарзан) у колисці поруч.  

**ЕЛІС** *(шепоче, нервово)*  
Джоне, ти чув? Там щось є... Це не просто вітер.  

**ДЖОН** *(спокійно, але напружено)*  
Це звірі, Еліс. Джунглі завжди шумлять. Ми в безпеці тут.  

Еліс киває, але її руки тремтять, коли вона поправляє ковдру на немовляті. Раптом — гучний стукіт у двері. Джон різко повертається, стискаючи мушкет.  

**ДЖОН**  
Хто там? Назови себе!  

**[Будинок — Двері]**  
Камера показує ноги в чоботях, що стоять у калюжі. Тінь Едварда (молодший брат Джона, ~25 років, худий, із холодними очима) видніється під блискавкою. Він тримає ніж, схований за спиною.  

**ЕДВАРД** *(голос хрипкий, удавано дружній)*  
Джоне, це я. Відкрий. Я промок до кісток.  

**[Будинок]**  
Джон опускає мушкет, але не до кінця. Еліс дивиться на нього з тривогою.  

**ЕЛІС**  
Твій брат? Чому він тут так пізно?  

**ДЖОН** *(невпевнено)*  
Не знаю... Але він сім’я.  

Джон відчиняє двері. Едвард заходить, вода стікає з його плаща. Він усміхається, але очі лишаються мертвими.  

**ЕДВАРД**  
Вибач, що так пізно. Треба поговорити. Про спадок.  

**ДЖОН** *(з підозрою)*  
Спадок? Батько ще живий, Едварде. Що ти задумав?  

Едвард підходить ближче, удаючи розслабленість. Раптом — блискавка, і він кидається вперед із ножем. Джон хапає його за руку, але занадто пізно — ніж влучає в груди. Еліс кричить, кидається до колиски.  

**ЕЛІС** *(у паніці)*  
Джоне! Ні!  

Джон падає, хапаючись за рану. Едвард повертається до Еліс, його обличчя спотворене люттю.  

**ЕДВАРД** *(холодно)*  
Ти не мала цього бачити. Але тепер уже пізно.  

Він завдає удару Еліс. Вона падає, її рука тягнеться до колиски. Немовля починає плакати. Едвард стоїть над колискою, ніж у руці тремтить. Камера крупним планом показує його очі — суміш гніву й вагання.  

**ЕДВАРД** *(шепоче сам собі)*  
Ні... Не можу. Ти не вартий цього.  

Він кидає ніж, хапає колиску й виносить її назовні.  

**[Джунглі — Ніч]**  
Дощ ллє як із відра. Едвард ставить колиску під деревом, немовля кричить. Він озирається, ніби боїться, що його побачать, і біжить назад до будинку. Камера повільно від’їжджає: колиску оточують тіні — вовки наближаються, їхні очі блищать у темряві.  

**[Затемнення]**  
Тільки звук дощу й вовчого виття.  

--- 

### 

Примітки: 

- **Атмосфера**: Темна, гнітюча, із різкими звуками (дощ, блискавка, крики). Жодного гумору чи тепла — чиста трагедія. 

- **Діалоги**: Короткі, напружені, щоб передати емоції й конфлікт. 

- **Символізм**: Ніж Едварда — символ його слабкості й заздрощів, який з’явиться знову.