Читати книгу - "Задзеркалля Тіо, Ліанна"

Тіо стояв перед старим дзеркалом, яке здавалося надзвичайно звичайним. Його край був вкритий пилинням, а самі скляні панелі дещо затуманені. Він знайшов його в кутку старого антресоля, захованого під купою непрочитаних книг та непотрібних предметів. Дзеркало, яке на перший погляд виглядало старовинним, не привертало його уваги. Та щось у ньому було. Може, це було відчуття, що воно не зовсім таке, як усі інші.

Тіо торкнувся його поверхні пальцем, і миттєво відчув дивне тепло, ніби дзеркало відгукувалося на дотик. Він нахмурився і нахилився ближче. Його обличчя відображалося в ньому, але не так, як завжди. Відображення було нечітким, немов з іншого світу. Він зробив крок назад, але відчуття було незвичним. Дзеркало не просто відображало його. Воно ніби втягувало в себе.

І раптом, як у фільмі, все змінилося. Світ навколо почав розпливатися, наче в густому тумані. Тіо відчув, як його серце закалатало швидше. Він спробував відсахнутися, але не зміг. Стіни кімнати зникли, а сам він опинився в іншому місці. Це не було просто темне дзеркало, це було вікно в інший світ.

Тіо опинився в середовищі, яке ніби нагадувало його рідне місто, але з якимось дивним, магічним відчуттям. Дерева здавалися вищими, небо набагато яскравішим, а повітря — тяжчим, наповненим чимось, чого він не міг зрозуміти. Він зробив крок, і земля під ногами відгукнулася незвичним звуком, наче живим.

—Що це? Де я?— промовив Тіо, не вірячи своїм очам.

Та відповіді не було. Лише дивне дзеркало, яке тепер висіло в повітрі перед ним, ніби запрошуючи продовжити свою подорож у цей новий і таємничий світ.

І тоді він зрозумів: він більше не у своєму звичайному світі. Тіо був у Задзеркаллі.