Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вагітна коханка мільйонера" автора Кіті Лав. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав - Читати Книгу (читати книги) 📘 Онлайн Українською Мовою 💙💛 Безкоштовно. Скачати книги у форматі PDF, EPUB, FB2 українською

0
0%
0
00

Кіті Лав
Електронна книга українською мовою «Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав» була написана автором - Кіті Лав, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Жіночий роман".
Поділитися книгою "Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав" в соціальних мережах: 
Я закохалась у чоловіка, статного, красивого. Я думала, що між нами все серйозно, і що я не байдужа йому. Та в ту мить, коли я дізнаюсь, що вагітна і окрилена щастям хочу розповісти коханому, виявляється, що він одружений

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 21
Перейти на сторінку:
1. Знайомство

Люди приходять і йдуть, розмовляють, сміються, а я тільки й встигаю бігати між столиками, записувати замовлення, підносити тарілки. Це звичайний вечір у ресторані, де я працюю. Інколи ловлю себе на думці, що хотіла б бути однією з тих дівчат, які безтурботно сидять за столиками, п’ють вино і чекають, поки їм принесуть вечерю. Але поки що я по інший бік цієї картини.

Я підходжу до чергового столика біля вікна. За ним сидить чоловік — добре одягнений, дорогий годинник виблискує у світлі ламп. Він виглядає спокійним, упевненим у собі. Коли я запитую, що він бажає замовити, він не одразу відповідає, наче вивчає мене поглядом. Від цього мені трохи ніяково.

— Чашку чорної кави, будь ласка, — нарешті говорить він, і його голос звучить низько, приємно.

Я записую і швидко відходжу, відчуваючи, що він ще якийсь час дивиться мені вслід.

Згодом, коли я повертаюся з кавою, він усміхається.

— Ви тут давно працюєте? — питає він, беручи чашку.

Я трохи розгублена. Клієнти нечасто заводять зі мною розмови, тим більше такі солідні, як він.

— Кілька місяців, — відповідаю стримано.

Він киває, робить ковток кави і ніби ненароком додає:

— Мені здається, я вже бачив вас раніше.

Я хитаю головою.

— Навряд. Я б запам’ятала.

Він посміхається ширше, але нічого не каже. А я, зробивши свою роботу, йду до наступного столика, але чомусь все ще відчуваю на собі його погляд.

Я поправляю чорний фартух і підходжу до столика, де сидить чоловік. Його тарілка майже порожня, келих із вином теж. Він виглядає спокійним, але, коли я зупиняюся поруч, його погляд затримується на мені довше, ніж у звичайних клієнтів.

— Вам щось ще? — питаю ввічливо.

Він злегка посміхається і ставить кредитну картку на край столу.

— Лише рахунок, — каже.

Я беру картку, і в цей момент помічаю, як його погляд ковзає вниз — на мій бейджик.

— Аліна, — повільно вимовляє він, ніби пробує ім’я на смак.

Я на секунду завмираю. Не знаю чому, але якось дивно чути своє ім’я з його вуст. Голос у нього глибокий, спокійний.

— Так, — коротко відповідаю і роблю крок назад.

— Гарне ім’я, — додає він. - А я Олександр.

Його пальці випадково торкаються моєї руки, коли я забираю картку. Випадково? Я не впевнена.

Несподівано всередині все стискається, і я швидко відсторонююся.

— Перепрошую, мені треба працювати, — пробурмотіла і швидко пішла до каси, відчуваючи, як обличчя наливається теплом.

Що це тільки що було?..

Після чергової зміни я нарешті можу перевести дух. Збираючи посуд зі столів, помічаю, що на тому ж місці, де сидів він, залишені чайові. Непогані.

Але найбільше мене бентежить не це.

Між купюрами акуратно складений маленький клаптик паперу.

Я машинально беру його, розгортаю й одразу ж стискаю пальцями – всередині з’являється дивне хвилювання.

"Сподіваюся, ще побачимося, Аліно."

Я кліпаю, перечитуючи написане кілька разів.

Серце робить несподіваний кульбіт. Він знає моє ім'я. Ну, звісно, знає – на бейджику ж написано. Але навіщо залишати таке повідомлення?

Я швидко ховаю записку в кишеню фартуха й озираюся, чи ніхто не помітив моєї реакції. Відчуваю, як щоки нагріваються.

Що він має на увазі? І чому це змушує мене почуватися... так дивно?

Я заходжу в гуртожиток, піднімаюся сходами на свій поверх і, ледве відчинивши двері кімнати, відчуваю знайомий запах — суміш кави, парфумів і якогось дешевенького шампуню.

— О, нарешті! — вигукує Лєра, моя сусідка, яка сидить на ліжку з ноутбуком. — Ми вже думали, тебе викрали клієнти!

— Ти жива? — додає Оксана, друга сусідка, з набитим ротом. Вона щось жує, вочевидь залишки піци, яка стоїть у коробці на столі.

— Ледь, — бурмочу я, скидаючи куртку й втомлено падаючи на ліжко.

Лєра з цікавістю дивиться на мене.

— У тебе якийсь дивний вираз обличчя. Щось сталося?

Я стискаю губи, відчуваючи, як у кишені фартуха лежить записка. В голові на секунду виникає спокуса розповісти дівчатам, але я швидко її відкидаю.

— Нічого, — відповідаю я. — Просто втомилася.

Оксана позіхає і витягується на ліжку.

— Ну тоді спи. Завтра ж пара о восьмій.

Я киваю, але знаю, що так просто не засну.

Записка Олександра гріє мою кишеню, а його слова — мої думки.

"Сподіваюся, ще побачимося, Аліно."

Що це було? І чому мене це так хвилює?..

Минуло кілька днів, і я вже майже забула про той дивний випадок із запискою. Ну, принаймні, намагалася забути.

Робочий вечір був напруженим: багато гостей, плутаються замовлення, кухарі нервові. Я беру піднос із келихами, розвертаюся і… завмираю.

За тим самим столиком.

Він.

Олександр сидить у звичній розслабленій позі, пальцями легко постукує по столу. На обличчі — ледь помітна усмішка, наче він і не сумнівався, що я знову його обслуговуватиму.

Серце пропускає удар.

Я швидко опускаю погляд і підходжу до нього.

— Добрий вечір, — кажу, намагаючись зберігати професійний тон.

— Добрий вечір, Аліно, — він вимовляє моє ім'я так спокійно, так знайомо, що це змушує мене відчути дивне тепло під шкірою.

Я дістаю блокнот, але пальці злегка тремтять.

— Що бажаєте замовити?

Він не дивиться в меню. Він дивиться на мене.

— А що порадиш?

Я ковтаю й намагаюся зробити вигляд, що це звичайна розмова з клієнтом.

— У нас смачна телятина з винним соусом, — швидко відповідаю.

— Тоді її, — киває він, але не перестає мене розглядати.

Я записую замовлення і вже збираюся йти, як він знову говорить:

— Радий тебе знову бачити.

Я відчуваю, як червонію. Що тут відповісти? Нічого. Просто йду, але кожну хвилину, поки працюю, мені здається, що він продовжує на мене дивитися.

І що більше я намагаюся не думати про нього, то сильніше це відчуття стискає мене зсередини.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав» жанру - 💙 Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Вагітна коханка мільйонера, Кіті Лав"