Читати книгу - "Казка від пса Бублика. Нічні вибухи , Анастасія Іванюк"

Привіт! Це я — пес Бублик, або просто Бууу. Ти вмієш тримати секрети? Це добре. Тоді я розповім тобі один. Я часто не сплю вночі. Тільки нікому — це секрет!

А все тому, що щоніч за вікном відбувається щось дуже цікаве. Спершу тихо-тихо, а потім — як почне гриміти, грюкати, бухкати, навіть свистіти… А потім знову — тиша. Ти, мабуть, теж чув, як щось бухкає вночі за вікном?

Мені завжди стає цікаво, що ж то таке, і я біжу дивитися у вікно. Але моїй сім'ї чомусь зовсім не цікаво. Навпаки — вони швидко встають і, не повіриш, ідуть у кімнату, де взагалі немає вікон — у ванну! Уявляєш? От нудні. Вони ж нічого не бачать і все пропускають!

Та ще б то тільки самі — так вони й мені не дають дивитися! Постійно кричать на мене, відштовхують від вікна і тягнуть за собою у ванну кімнату. А тобі теж не дають подивитися, що ж там таке за вікном?

Я взагалі не розумію — навіщо сидіти у тій ванній? Там тісно, не побігаєш, не пограєшся в м’ячик. Хоч тато й стелить на підлогу багато ковдр, але спати незручно. Немає куди розкинути лапи. А в мене їх, між іншим, чотири! Людям пощастило — у вас всього дві, не треба думати, куди подіти ще дві.

Отож, у ванній мені не сидиться. Я завжди прошуся вийти. А тобі подобається сидіти у ванній? Мені — ні, бо ж я тоді пропущу всі ті бухі-бахи!

Доводиться мені шкребтися, топтатися по мамі, робити все, щоб мене випустили. Але вони не випускають! Іноді мама не витримує і відчиняє двері, але тоді за мене починає хвилюватися Тимоша — і я повертаюся.

Одного разу він пояснив мені, що то працює ППО — збивають ракети — і тому потрібно бути в укритті, бо біля вікна небезпечно. Я, звісно, не все зрозумів… Може, це як мама м’ясо відбиває — теж бухкає молотком? Але головне я зрозумів: для Тимоші важливо, щоб ми всі були разом в укритті.

Іноді я відчуваю, що він боїться. Тоді я намагаюся лягти на нього, щоб він відчув моє тепло і заспокоївся. Правда, іноді йому стає важко під моєю вагою — каже, що я його придавив. Але ми так із моїми братами робили, коли жили в коробці на вулиці, і всім це подобалося.

Якщо ти боїшся — спробуй так само. У вас, здається, це називається "обійми". Одразу стає легше. А ще можна подихати носиком — глибоко й повільно. Я від цього завжди швидко засинаю.

І от, обіймаючись, ми лежимо у ванній. Тимоша мене чухає, тато дає мені бублики, щоб я лежав і нікуди не йшов. І я навіть забув про ті бухі-бахи та знайшов, як випрямити свої лапки — кладу їх просто мамі на голову.

Взагалі, мені стало спокійно і добре. Похід в укриття перестав бути для мене проблемою. А тобі подобається бути в укритті? Що ти зазвичай там робиш?

Так я й перестав спати вночі. Бо кожної ночі я сиджу і дивлюся у вікно, щоб не проспати той момент, коли треба будити свою сім’ю і вести в укриття. У нашому випадку — у ванну кімнату. А в тебе теж є хтось, хто дбає про твою безпеку?

Але це тільки песикам можна не спати вночі, а ти лягай спати обов'язково . Надобрініч! 

Кінець