Книги Українською Мовою » 💙 Трилер » Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore 📚 - Українською

Читати книгу - "Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі" автора Jonathan Moore. Жанр книги: 💙 Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore - Читати Книгу (читати книги) 📘 Онлайн Українською Мовою 💙💛 Безкоштовно. Скачати книги у форматі PDF, EPUB, FB2 українською

0
0%
0
00

Jonathan Moore
Електронна книга українською мовою «Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore» була написана автором - Jonathan Moore, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Трилер".
Поділитися книгою "Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore" в соціальних мережах: 
Терор у Маямі Коли в спекотному Маямі з’являється серійний вбивця з витонченою технікою, Декстер Морган відчуває — це не його "звичайна" здобич. Сліди приводять до таємничої гри, у якій замішаний Джо Голдберг — сталкер зі схильністю до одержимості. Їхнє зіткнення неминуче, але справжній ляльковод — Ганнібал Лектер — вже спостерігає з тіні. Перша глава епічної гри хижаків, де вороги стають союзниками… тимчасово.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
Глава 1:Терор у Маямі

Ніч у Маямі була липкою і важкою, як завжди. Декстер Морган стояв біля вікна своєї лабораторії, роздивляючись світлини з місця злочину. Нова жертва — дрібний шахрай, що раптово зник, а потім був знайдений з дивними, майже хірургічно точними порізами. Це не схоже на його звичайних «пасажирів». Занадто витончено.

Декстер глибоко вдихнув, відчуваючи знайоме збудження. Кожен слід, кожен поріз — це виклик, і він знав, що не може залишити це просто так. Його "Кодекс" наказував: полювати на тих, хто полює на інших.
Тим часом, за тисячі кілометрів, у вишуканому особняку, наповненому ароматами вишуканої кухні та старовинних книг, Ганнібал Лектер насолоджувався келихом К'янті. Він читав електронні новини з Флориди, усміхаючись про себе. «Цей "М'ясник із Маямі", — подумав він, — надто вибірковий і надто розумний. Він намагається впоратися зі своєю природою. Як це примітивно і водночас захопливо.»
У місті, під покровом ночі, Джо Голдберг знову пильно спостерігав за натовпом, обираючи свою наступну «жертву». Він знав, що у цьому місті кожен хижак — чийсь трофей. Але сам Джо мав свої плани.
У повітрі повисло відчуття наближення небезпеки, і в Маямі починався новий терор.

Ніч глибшала, і міські вогні Маямі мерехтіли, ніби підказуючи, що це місто ніколи не спить — особливо коли темрява ховає більше, ніж просто тіні.

Декстер сів за свій стіл, розклавши всі докази перед собою. Його пальці рухалися по фото з місця злочину, ніби відчуваючи холод металу, що прорізав тіло жертви. "Цей стиль… це не просто вбивство — це повідомлення", — подумав він, задумливо нахилившись над доказами. Хто ж наважився так виставити напоказ своє ремесло?
Паралельно, у своїй віллі, Ганнібал Лектер тихо сміявся, пригадуючи, як легко людські страхи і слабкості підкоряються належній грі. Він знав: щоб управляти цим хаосом, потрібно тільки кілька правильних ходів — і він мав усі козирі в рукаві.

Джо Голдберг, розуміючи, що тепер на нього полюють, ховався у темних провулках, намагаючись не залишати слідів. Але він не був простим звіром — він теж мисливець, і не збирався здатися без бою. У його очах палала рішучість — боротьба за виживання тільки починалась.
Маямі стала ареною, де зіткнуться три світи — світ мисливця на вбивць, світ генія-злочинця і світ одержимого, який не боїться нікого. І тільки час покаже, хто залишиться в живих, а хто стане чиїм трофеєм.
Ніч у Маямі ставала дедалі темнішою, і тіні на вулицях загравали небезпечними фарбами. Декстер Морган відчував, як пульс міста пришвидшується разом із його власним. Він знав, що не один у цій грі — і ім’я Джо Голдберга вже звучало в його думках як попередження.

«Цей хлопець — звичайний вбивця, без моральних рамок. Його треба зупинити, перш ніж він вб’є ще когось,» — думав Декстер, готуючись до зустрічі з ворогом.
Водночас Джо, ховаючись у тіні однієї з вузьких вуличок, уважно спостерігав за рухами Декстера. Йому було зрозуміло, що між ними неминуча сутичка — двамисливці на одній території не можуть співіснувати. Але Джо відчував: щось більше підкрадається до міста, і це щось здатне змінити правила гри.

Легкий подув вітру приніс запах моря і напівзабуті голоси нічного міста. У цей момент обидва мисливці, кожен зі своєю метою, навіть не здогадувалися, що їхня ворожнеча скоро перетвориться на крихкий союз. Адже над ними нависала тінь Ганнібала Лектера — генія,який спостерігав і маніпулював кожним їхнім кроком.
Маямі став ареною складної гри — гри, в якій виживуть лише найхитріші.
Декстер вийшов із темного провулку, де отримав інформацію про ймовірне місцезнаходження Джо. Він рухався впевнено, кожен крок відлунював у тиші нічного міста. Світло ліхтарів відкидало довгі тіні, що танцювали на стінах будинків.
Раптом з-за рогу з’явився Джо, його очі блищали холодним вогнем. «Ти занадто близько до моїх планів, Морган», — прошепотів він, нападаючи першим.
Декстер ухилився від першого удару, відчуваючи, як адреналін заливає вени. Вони почали бійку — швидку, жорстоку, кожен з них знав, що помилка може коштувати життя. Удар за ударом, блок за блоком — два хижаки зійшлися в сутичці, яка була не лише фізичною, а й психологічною.
Декстеру вдався прийом, і він збив Джо з ніг, але той швидко підвівся, готуючись до контратаки. Їхня боротьба була не просто сутичкою — це була війна світоглядів, кодексів і цілей.
Раптом у темряві промайнув силует — Ганнібал Лектер, що спостерігав за бійкою, приховано посміхнувшись. Ця гра тільки починається.
Бій між Декстером і Джо був швидким і жорстоким, мов спалах блискавки в нічній темряві. Обидва рухалися з дивовижною спритністю, кожен удар віддзеркалював не лише фізичну силу, а й гостроту розуму.
Декстер виконував свій класичний прийом — виверт плеча та контратака, але Джо був непередбачуваним і швидко ухилявся від ударів, використовуючи свою хитрість і нахабність, щоб знайти слабкі місця супротивника.
«Ти думаєш, що можеш мене зупинити?» — холодно промовив Джо, намагаючись вхопити Декстера за горло.
«Не я — мій Кодекс», — відповів Декстер, витягуючи лезо, що завжди ховав за рукавом.
Джо завмер на мить, розуміючи, що в цьому бою ризикує занадто багато. Вони обоє знали: цей конфлікт не може тривати вічно, бо справжня загроза стоїть позаду — мовчазна, невидима, але смертельно небезпечна.
Тут у тінях промайнув силует — Ганнібал Лектер, як справжній диригент, що насолоджується хороводом своїх маріонеток. Його холодний погляд відображав всю складність гри, яку він задумав.
Після кількох миттєвостей Джо і Декстер відступили, кожен захоплюючи повітря, розуміючи, що ця сутичка — лише початок великої війни.
Декстер відступив на кілька кроків, пильно дивлячись на Джо, який, посміхаючись криво, також припинив атаку. Обидва важко дихали, відчуваючи, як кров пульсує у венах — ця сутичка була не просто боротьбою за життя, а за принципи, за владу над темрявою, що прокидається у місті.
«Ти — хаос, Джо. І я не дозволю тобі вільно розгулювати містом, кидаючи тіні на невинних», — холодно промовив Декстер, напружуючи м’язи.
Джо знизав плечима, відвертаючи погляд. «Можливо. Але іноді хаос — єдина зброя проти справжнього монстра», — відповів він, киваючи у бік міста.
Їхні очі зустрілися, і в тиші між ними промайнула крихка іскра розуміння — вороги, які знають, що їхня війна — лише частина більшої гри.
Раптом у повітрі пролунав дзвінок телефону. Декстер миттєво дістав свій мобільний і побачив на екрані повідомлення від невідомого:
«Ви обоє граєте в мою гру. Наступний хід — ваші життя. — Ганнібал Лектер.»
Джо кинув погляд на екран і зловісно усміхнувся. «Отже, гра починається справді серйозно», — сказав він.
Декстер кивнув, розуміючи, що тепер їхня ворожнеча мусить відійти на другий план — бо головний ворог стоїть позаду, хитріший і небезпечніший за будь-кого з них.
Маямі цього вечора вже не була просто містом — це була арена для смертельної гри, у якій не було місця для поразки.
Декстер Морган повернувся до своєї лабораторії, де все було під контролем — свіже світло лампи, стерильність і запах антисептиків. Він поставив на стіл зібрані докази, обережно розглядаючи кожен фрагмент, ніби вони могли говорити. Його думки блукали між останньою сутичкою з Джо та невидимою загрозою, що набирала силу у місті.
Він дістав свій щоденник — записав там кілька ключових моментів про Джо Голдберга. Хоча той і був його ворогом, Декстер відчував, що цей конфлікт — лише вершина айсберга. У дзвінку свого мозку зазвучала фраза з Кодексу: “Іноді вороги — найкращі союзники.”
В той момент у його лабораторії задзвонив телефон. Повідомлення на екрані було лаконічним і загрозливим: «Гра тільки починається.»
Відокремлена квартира Джо Голдберга була напівтемною. На столі миготів екран ноутбука — відео з камер спостереження за перехрестями і вулицями Маямі. Джо сидів, напружений, вбираючи інформацію.
Він помітив декілька незвичних рухів — здавалося, що за ним спостерігають. Підвівшись, він підійшов до вікна, озираючись. Зрозумів: тепер він не лише мисливець, а й жертва.
Але в його очах з’явилася холодна рішучість. Він натиснув кілька клавіш і почав планувати наступний хід, намагаючись перевершити Лектера, якого вже почав вважати своїм найнебезпечнішим супротивником.
У розкішній віллі, освітленій м’яким світлом свічок, Ганнібал Лектер сидів за масивним дерев’яним столом. Навколо — старовинні книги, келих з темно-рубіновим вином і легкий аромат жасмину. Його пальці повільно торкалися сторінок антикварної книги про маніпуляції свідомістю.
“Вони — пішки в моїй грі,” — подумав він, посміхаючись. — “Декстер — мисливець з кодексом, Джо — хаос без правил, а я — диригент їхнього танцю.”
Він витягнув телефон і на екрані з’явилися обличчя двох мисливців. “Нехай хижаки зійдуться у битві… а я чекатиму на виграшний момент.”  
Декстер і Джо опинилися у покинутій будівлі на окраїні міста — приміщення було старе і напівзруйноване. Обидва не довіряли один одному, готові були напасти у будь-який момент. Раптом тиша порушилась глухим клацанням.
Підлога раптово розсунулася, активувавши пастку з гострими металевими лезами, які миттєво почали наближатися до них. Джо швидко схопив руку Декстера, і їхні очі зустрілися — часу на суперечки не було.
Спільними зусиллями вони відкинули металеві леза, використали підручні предмети, щоб блокувати рух пастки, і зуміли вибратися з пастки, отримавши кілька порізів і синців. Цей інцидент став переломним моментом: ворожнеча на мить відступила, поступившись необхідності виживання.
Їхній перший бій з Ганнібалом відбувся у просторій кімнаті з високими стелями і великими вікнами, крізь які місячне світло ледь проникало всередину. Лектер стояв у центрі, спокійний і впевнений, неначе керував ними з маріонетками.
“Ви прийшли разом — цікаво,” — промовив він тихим, ледве чутним голосом. — “Та чи вистачить вам сил?”
Декстер і Джо одночасно кинулися на нього. Бій був інтенсивним — Ганнібал демонстрував не лише надзвичайну фізичну силу, а й витончені бойові прийоми, від яких навіть Декстер був вражений.
Він ухилявся від ударів, контратакував, і здавалося, що кожен рух Лектера був на крок попереду. Джо, з його агресивністю і впертістю, не відставав, намагаючись знайти слабке місце.
Коли здавалось, що вони готові взяти гору, Ганнібал раптово зник у темряві кімнати, залишивши після себе лише легкий запах дорогих парфумів і холодну усмішку, що повисла у повітрі.
Декстер і Джо, тяжко дихаючи, зрозуміли, що цього разу їхній ворог був занадто сильний. Вони поглянули одне на одного — без слів стало ясно: ворог, що стоїть перед ними, змушує їх об’єднатися.
Кінець 1 глави.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore» жанру - 💙 Трилер:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Колекція Темряви, Глава 1:терор у Маямі , Jonathan Moore"