Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Місто трьох королів, Анна Мінаєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто трьох королів, Анна Мінаєва"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто трьох королів" автора Анна Мінаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Місто трьох королів, Анна Мінаєва» була написана автором - Анна Мінаєва, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Місто трьох королів, Анна Мінаєва" в соціальних мережах: 
Можна читати окремо від інших книг циклу. ________________________ — Я і не очікувала отримати таку пропозицію від вас, — м’яко перервала я графа. — Мені просто дуже приємно було з вами познайомитися та потанцювати. — Добре, що ми один одного зрозуміли. Сподіваюсь, що ваш батько також розуміє, що робить. Перекажіть йому, що деякі люди все знають. І їм це не подобається. _________________________________ Цього року старша дочка Торгового короля дебютує в суспільстві. Вона має знайти чоловіка й здійснити мрію батька. Але чи цього прагне її палке серце? Адже вона мріє про власне місце в сімейній справі та володіє унікальним магічним даром. Чи прийме вона залицяння самого наслідного принца? Або ж їй припаде до душі таємничий син іншого купця?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 108
Перейти на сторінку:
Розділ 1

— Як я виглядаю? — пошепки спитала сестра, крадькома штовхнувши мене плечем у плече.

— Все чудово, — так само тихо відповіла я, дивлячись лише у начищену до блиску дерев’яну підлогу. 

Це було правдою, Джозі вдягла своє найкраще вбрання на сьогоднішню зустріч. Як і я. А от Ребека…

Наша молодша сестра наче навмисно вийшла у головну залу маєтку у простій коричневій сукні. Не зібрала волосся. Не вдягла прикрас. Вона нічого не зробила для того, щоб виглядати пристойно.

Двері маєтку відчинилися, і першим, кого я побачила, був наш дворецький. А вже за ним…

— Батьку! — Я першою звела погляд і зробила крок назустріч невисокому чоловіку з першою сивиною у темному волоссі та пишних вусах. — Ми раді, що ви повернулися!

— Емілі, — він лише кивнув мені й передав плащ слузі. — Накажи підготувати мені ванну. І нехай на вечерю подадуть більше овочів.

— Звісно, батьку, — видихнула я, знову опустивши погляд. 

Теплої зустрічі я не чекала. Але і не очікувала, що наш батько не обійме нас. Враховуючи, що вдома його не було майже два місяці. 

Він не звернув уваги на своїх інших дочок і покрокував до сходів на другий поверх. Джозі проводила його поглядом і тільки зітхнула, а Ребека пирхнула.

Та заговорила тільки тоді, коли кроки батька вже не було чутно.

— І чого ви ото у свої сукні з корсетами вбиралися? Йому байдуже на нас.

Знизавши плечима, вона поквапилася на вулицю. Відкрила двері, обігнавши слугу, і пустила у приміщення тепле літнє сонце. Щоб за мить, відрізати йому доступ із гучним стуком дверей, що зачинилися.

— Він просто втомився з дороги, — промовила я до Джозі, в очах якої вже блищали сльози. — Допоможи мені — сходи на кухню та перекажи побажання батька.

Я знала, що якщо зайняти її справою, то все налагодиться. Так, в цілому, і сталося. Сльози швидко висохли у великих сірих очах. Сестра кивнула та поквапилася допомогти мені. 

А я видихнула і покрокувала до сходів, щоб все було ідеально для нашого батька. Однак, він все одно лишився чимось незадоволений. І це стало відомо вже за вечерею.

Ми сиділи у великій східній залі, де стіл, розрахований на п’ятдесят людей, накрили на чотирьох. У світлі безлічі свічок відблискував срібний посуд та золоті прикраси, які вдягли ми з сестрами. Навіть Ребека цього разу вбралася у сукню із коштовностями та мереживами. Та батько цього, здавалося, не помічав. Вся його увага зосереджувалася на запечених овочах у тарілці І на келихові вина, у яке раз у раз слуга доливав із прозорого глечика.

— Як пройшла ваша подорож, батьку? — спитала я, порушивши тишу. Відклала виделку та звела погляд на лорда Браер.

За мить його холодні сірі очі зупинилися на мені. 

— Все добре, Емілі. А як ви з усім справлялися без мене?

— Ми сумували за вами.

— Я не про це спитав, — погляд чоловіка став холодніше.

Я помилилася у відповіді. Шкода.

— Все добре, батьку, — промовила швидко, допоки хтось із сестер не прийшов мені на допомогу. Все ж, я старша. І це я мала піклуватися про них. 

— Справді? — лорд Браер примружився. — Тоді скажи мені, Емілі, чому твоя сестра раз у раз порушувала мою заборону, допоки ти була за головну, га? 

Прикусивши язика, я опустила погляд. 

— Це моя відповідальність, а не її, — Ребека не змовчала. Відклала у бік виделку, відсунула тарілку і склала руки на грудях.

Боги-и-и! Що вона щойно зробила?!

— Це її відповідальність! — прогуркотів голос батька, як перший весняний грім. — І моя! Тобі п’ятнадцять, дівчинко! Ти не маєш права виходити за межі маєтку без супроводу! Ти не маєш права з’являтися у місті сама! 

Я бачила, як Ребека здригнулася від страху. Я і сама спочатку втягнула голову в плечі з переляку. І тільки за мить оговталася. Змогла подивитися на батька. Я маю відкрити рота… я маю…

— Я винна у цьому, батьку, — видихнула до того, як Ребека встигла відповісти. 

Погляд голови дому повернувся до мене:

— Так, ти винна. І я радий, що у тобі є сміливість у цьому зізнатися.

Була б тут мама, вона б змогла погасити це полум’я однією посмішкою…

— Я згодна на будь-яке ваше покарання, — додала я, не здригнувшись і витримавши його погляд.

— Вчись, Ребеко, — промовив він, звернувшись до наймолодшої дочки. — У тебе ще є три роки, щоб стати такою, як твоя старша сестра.

Ребека скривилася, та нічого на це не відповіла.

— Я не буду карати тебе, дитино, — кивнув лорд Браер. — Твій вчинок гідний. До того ж я не міг очікувати, що ти впораєшся з моїми обов’язками. У тебе є і свої. Незабаром починається сезон балів у столиці. Чи готова ти вперше вийти у світ?

— Так, батьку.

Куточки його губ здригнулися, наче лорд Браер спробував посміхнутися. Однак це йому не вдалося. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто трьох королів, Анна Мінаєва», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Місто трьох королів, Анна Мінаєва» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто трьох королів, Анна Мінаєва"