Читати книгу - "Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко"

Григорій Лещенко

Ухилянт у Канаді

Мій зять втік з України під час війни. Я прошу зятя йти на фронт захищати Україну. Зять знаходиться в Канаді разом з моєю донькою, внуком, мною і моєю дружиною. Прошу зятя закінчувати з пригодами в Канаді, яка виявилася нам не по зубах, Ми з дружиною, пенсіонери, скучили за Києвом і вже не дочекаємося, коли опинимося у квартирі двірників у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, де жили до війни, та побачимо купол Андріївської церкви.

Де ти був, Одіссей?

1. СКАНДАЛ У БЛАГОРОДНОМУ СІМЕЙСТВІ

Час сповідатися - Чому ти в танку не згорів? - Хабар у 7 тисяч доларів? – 650 тисяч українських ухилянтів – В очікуванні прощення - Канадські мільярди для України –Швидше тікати в Україну – Опускаємося нижче й нижче. Аж самому цікаво чим усе скінчиться. Хоч буде про що писати! – Фізична праця на чужого дядька як подвиг мого зятя – Використовувати зятя на фізичних роботах, то як мікроскопом забивати гвіздки – Культ особи зятя в родині призвів до бунту на кораблі – Мій зять, найкрутіший мужик у Києві, зі страху міг би втекти від війни на Марс – Одна з кращих київських вчительок англійської пояснила зятю, як любити Україну – Зять кинув Україну у її найважчий час, то кине і сина з дружиною - Без 5 хвилин Кайдашева сім’я в Канаді - Зять, як 12-річний герой голлівудського фільму «Великий» з Томом Хенксом- Скажеш правду зятю і станеш його ворогом №1, як я і його рідна бабуся - Покарання за правду – Тещині сльози – Майбутні небезпеки зятя, коли опиниться наодинці з Канадою – Я винний для зятя в бідах і недосконалості цивілізації – Депортація сина з дружиною як покарання за дитяче щеплення? – Бенефіс клоуна – Чи для зятя не стане мій внук живим щитом від власників оренди? – Зять – це міна чи холодний душ? –Зять встановив «жучки» для прослуховування? - Сам стелюся, сам лягаю – Ніхто не заважатиме грати в «Танки» - Авантюра з Канадою – Моя чорна невдячність зятю – Не вийшло з мене другого батька для зятя – Зятя виховували рукоприкладством за методом Антона Макаренка? – Я і моя дружина як безплатний обслуговчий персонал для зятя – В Україні понад 100 тисяч військовослужбовців, які самовільно залишили частини (СЗЧ) і дезертирів? – Київський Тутсі переодягається бабцею – Мій дім, моя тюрма – Ухилянти наближають Перемогу, лежачи на дивані – Сон про моє серце: Коли, синку, повернешся в Україну?

Я дуже люблю свого 42-річного зятя. Він мені як син. Зять часто грає в онлайн – гру «Танки». Завжди виходить переможцем та палить ворогів у бойових машинах. Не знаю чи зять говорить правду про хабар, бо поза очі називаю його Барон Мюнхгаузен, але диванний танкіст по секрету розповідає знайомим, що за 7 тисяч доларів отримав дозвіл на виїзд з України у найскрутніший для нашої держави час, коли російські окупанти вже були біля його рідного Києва. Під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну багато здорових чоловіків за хабарі, начебто, через стан здоров’я чи з інших правдоподібних причин, втекли з рідної країни. Побоялися захищати Батьківщину. Нині багато з них, як і мій зять, дуже хочуть повернутися. Чекають закінчення війни та гарантій від української влади, що їм не буде ніяких покарань. За даними медіа з України від початку повномасштабного вторгнення втекло не менше 650 тисяч чоловіків призовного віку, але думаю, що виїхало набагато більше. Нині зять, моя донька, мій внук, моя дружина і я (дід няньчить онука, а бабуся готує їсти) вже 3 роки перебуваємо в Канаді згідно з програмою CUAET з допомоги українцям під час війни.Ми дуже вдячні за програму CUAET канадському народу й уряду Канади, який під час повномасштабного вторгнення ще й передав Україні кілька мільярдів доларів допомоги.

Ми з дружиною, немічні пенсіонери, і коли почалася війна, то не збиралися виїздити за кордон, але наша вагітна донька після того, як побачила звірства російських військових, попросила нас поїхати з нею спочатку до Польщі, а потім за категоричним наполяганням зятя - до Канади. У Польщі донька місяць знаходилася в лікарні та ледь не втратила дитину. Ми всі скучили за Україною і вже не дочекаємося, коли зможемо побачити Київ. Я з дружиною давно просимо дочку повертатися в Україну та вона благає нас потерпіти та поїхати разом з нею. Донька хвилюється за нашу безпеку і безпеку свого сина та затягує з поверненням до Києва. Дочка відтягує наш від’їзд в Україну, а ситуація з утриманням нашої сім’ї в Канаді поступово перетворюється на все гіршу й гіршу та невдовзі може стати катастрофічною.

Я і моя дружина в розпачі та хочемо швидше тікати з Канади в Україну. Опускаємося все нижче, аж, самому цікаво чим усе скінчиться. Хоч буде що писати про наше життя в Канаді! Живемо не лише на гроші, які з великими зусиллями заробляє бідолашний зять, а й на заощадження мами зятя і доньки. Заощадження невдовзі закінчаться і заробітків мужнього зятя не вистачить на оренду житла для 5 людей. Якщо за мінімальні зарплати збираєтеся утримувати в Канаді таку немаленьку сім’ю, як наша, то потрібно, щоб трудилося 2 члени родини, а то й ще й третій. Якщо в Канаді в сім’ї працює лише одна людина та отримує середню зарплату, то зароблених грошей не вистачає або притик. Щоб вижити в Канаді, потрібно або самому тяжко працювати, або сісти на шию «робочій конячці», яка буде вас утримувати. У Канаді мене та мою дружину, як і інших українців похилого віку, які вже не в змозі працювати, мають взяти на утримання родичі, або таким, як ми, тут нічого робити.

Мене і мою дружину повністю утримують донька, зять та його мама, за що ми їм дуже вдячні. Я і моя дружина маємо можливість тішитися внуком і бути біля рідної дочки. Це подвиг для зятя, який 3 роки працює на фізичній роботі в Канаді. Зять соромиться виконувати найпримітивнішу роботу підсобника, часом, з гидливістю примудряється виконувати її найгірше за всіх колег і ще з претензіями до власників бізнесу, які дали йому можливість заробляти. Зять ніколи в