Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Дівчина, що гралася з вогнем 📚 - Українською

Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

403
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дівчина, що гралася з вогнем" автора Стіг Ларсон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Дівчина, що гралася з вогнем» була написана автором - Стіг Ларсон, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи".
Поділитися книгою "Дівчина, що гралася з вогнем" в соціальних мережах: 

Стіґ Ларссон (1954–2004) — талановитий шведський письменник і журналіст, твори якого набули популярності вже після передчасної смерті автора.
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.

Переклав (з російської) В. М. Верховень

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 178
Перейти на сторінку:

Стіґ Ларссон

ДІВЧИНА, ЩО ГРАЛАСЯ З ВОГНЕМ

Пролог

Вона лежала на спині, міцно пристебнута ременями до вузького ліжка зі сталевою рамою. Один ремінь проліг упоперек грудей, зап’ястки закріплено до бічних рейок на рівні стегон.

Уже давно вона припинила будь-які спроби звільнитися. Вона не спала, а втім розплющувати очі не мало сенсу: довкола була пітьма, і тільки у вузькому просвіті над дверима ледь блимало тьмяне світло. В роті відчувався огидний присмак, і страшенно хотілося почистити зуби.

Підсвідомо вона весь час прислухалася, чи не пролунають за дверима кроки, що означатимуть його появу. Вона не знала, чи настав вечір, але здогадувалася, що час, коли можна чекати його приходу, вже минув. Раптом під нею завібрувало ліжко; відчувши це, вона розплющила очі. Схоже було, що в будинку запрацювала якась машина. За кілька секунд вона вже не була впевнена в тому, що це їй не здалося.

Подумки вона відзначила: минув іще один день. Сорок третій день її полону.

У неї засвербів ніс, тож вона повернула шию, щоб почухати його об подушку. В кімнаті було задушно й жарко, вона лежала геть спітніла, в нічній сорочці, що зібгалася брижами під попереком. Піднявши ногу, вона якось захопила вказівним і середнім пальцями краєчок подолу і помалу, сантиметр за сантиметром, витягла його з-під спини. Потім повторила те саме з другого боку, проте горб під попереком розпрямити не вдалося. До того ж мулький матрац був вельми незручним. В ув’язненні дрібниці, яких би вона за інших обставин навіть не помітила, забирали всю її увагу. Не надто туго затягнутий ремінь давав змогу змінити позу і повернутися на бік, але й це було незручно, бо в такому положенні одна рука залишалася за спиною і постійно терпла.

Страху вона не відчувала. Навпаки, її переповнювала злість, яка, не маючи виходу, наростала все більше.

А ще на додачу їй надокучали прикрі думки. В уяві знову й знову поставали картини того, що мало статися. Безпорадне становище, в яке її було поставлено, викликало у неї лють, і хоч як вона намагалася якось згаяти час, зосередившись на чомусь іншому, відчай усе одно нагадував про себе, не даючи й на мить забути про ситуацію, в яку вона потрапила. Зусібіч пойнята тугою, немов хмарою отруйного газу, що проникає крізь пори під шкіру і загрожує отруїти все її існування, вона знайшла для себе найкращий засіб від цього — подумки уявляти собі щось таке, що дає відчуття власної сили. Заплющуючи очі, вона намагалася викликати в пам’яті запах бензину.

Він сидів у авто з опущеним бічним склом. Вона підбігла до машини, хлюпнула у вікно бензином і чиркнула сірником. Це було справою однієї секунди, полум’я спалахнуло миттєво. Він корчився у вогні, а вона слухала, як він волає зі страху та болю, відчувала запах смаленого м’яса, тяжкий сморід палаючого пластику і пойнятої тлінням оббивки сидіння.

Здається, вона задрімала і не почула кроків, що наближалися, та враз прокинулася, коли відчинилися двері. Світло, що ринуло з дверного прорізу, засліпило її.

Він таки прийшов.

Він був довготелесий. Вона не знала, скільки йому років, але це був дорослий чоловік з густою каштановою шевелюрою, в окулярах у чорній оправі, з ріденькою борідкою, що пахла туалетною водою.

Вона ненавиділа його запах.

Він зупинився коло ліжка в ногах і мовчки роздивлявся її.

Вона ненавиділа його мовчання.

На тлі світла, що лилося з прорізу дверей, його обличчя здавалося темною плямою, так що вона бачила тільки силует. Раптом він заговорив — низьким голосом, дуже виразно, педантично наголошуючи на кожному слові.

Вона ненавиділа його голос.

Спокійно, без ознак глузування чи неприязні, він повідомив, що прийшов її привітати, адже сьогодні у неї день народження. Вона здогадувалася, що він бреше.

Вона ненавиділа його.

Він підійшов ближче і, ставши в головах, поклав їй на лоба пітну долоню, провів пальцями по її волоссю, що мало виражати дружелюбність. Мабуть, як подарунок до її дня народження.

Вона ненавиділа його доторки.

Він говорив їй щось іще — вона бачила, як ворушаться його губи, але відключилася і не слухала. Вона не хотіла слухати, не хотіла відповідати. Зрозумівши, що вона ніяк не реагує на сказане, він підвищив голос, в якому почулося роздратування. Адже він говорив про взаємну довіру. Через кілька хвилин він замовк. Вона ніби не помічала його погляду. Нарешті він знизав плечима і почав перевіряти ремені, якими вона була зв’язана. Підтягши ремінь у неї на грудях, він нахилився, щоб застебнути пряжку на наступну дірку.

Вона різко повернулася на лівий бік, наскільки дозволяли пута, і, лежачи до нього спиною, підігнула коліна, а потім щосили штовхнула його в голову. Вона цілилася в кадик і втрапила кінчиками пальців кудись у шию, та він був наготові і вчасно відскочив, тож вона тільки й змогла, що ледь торкнутися його. Вона знову спробувала дістати його, та він уже відійшов, і в неї нічого не вийшло.

Вона опустила ноги і витягнула їх на ліжку.

Простирадло звісилося з ліжка на підлогу, нічна сорочка задерлася ще вище, оголивши стегна.

Він мовчки постояв над нею, потім обійшов ліжко з іншого боку і почав припасовувати ножні ремені. Вона спробувала підігнути ноги, але він схопив її за кісточку, другою рукою притиснув коліно і прив’язав ногу. Знову обійшовши ліжко, він так само прив’язав другу ногу.

Тепер вона була зовсім безпорадна.

Піднявши з підлоги простирадло, він накрив її і хвилини зо дві мовчки дивився на полонянку. У темряві вона відчувала його збудження, хоча сам він його не помічав чи намагався не звертати уваги. Вона була впевнена, що в нього ерекція, що йому так і хочеться простягти руку і доторкнутись до неї.

Потому він обернувся, вийшов і замкнув за собою двері. Вона чула, як клацнула засувка, хоча не було жодної необхідності тримати її під замком, адже вона все одно не могла вивільнитися.

Кілька хвилин вона лежала, дивлячись на вузьку смужку світла над дверима. Потім поворухнулася, щоб перевірити, чи міцно затягнуті ремені. Досить було їй хоч трохи зігнути ноги в колінах, як ремінь відразу ж напинався струною. Припинивши спроби, вона завмерла і лежала нерухомо, дивлячись у порожнечу перед собою.

Вона чекала. І малювала в своїй уяві, як хлюпне бензином і як запалає сірник.

Вона бачила його, облитого бензином, і відчувала в руці коробку

1 2 ... 178
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дівчина, що гралася з вогнем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дівчина, що гралася з вогнем"