Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Казки Лірника Сашка 📚 - Українською

Читати книгу - "Казки Лірника Сашка"

292
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Казки Лірника Сашка" автора Олександр Власюк. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Казки Лірника Сашка» була написана автором - Олександр Власюк, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Казки Лірника Сашка" в соціальних мережах: 

Олександр Власюк більше відомий як лірник Сашко — але знають його і як музиканта гурту «Вій». Лірник Сашко, власне, є сьогодні одним з самих відомих складачів та оповідачів казок на Україні — і через те, що постійно приймає участь у всіляких фестивалях, і через те, що диски ось видає. Але насамперед через те, що казки складає — вправні, і розповідає їх — живо, цікаво. То коли сам розповідає. А коли на диску — то ще краще воно все звучить, бо тут не тільки талант оповідача грає, і не тільки ліра звучить. Тут тобі і десь із десяток інструментів всіляких — гітара, дудук, сопілка, дримба та варган, акордеон, флейта, скрипка тощо. Тут тобі і друзі допомагають добре — розмальовують оповідь і співом гарним, і голосами животини всякої, і шумом веселим.
Тут тобі, задля різноманітності, і мови братські звучать на додаток — бо співають не тільки українською, а й болгарською, сербською, молдавською. Небагато, щоправда, та все ж таки приємно. Але все одно головне — розповідь, і саме за гарну розповідь люблять лірника Сашка і діти, і дорослі. Для дітей його казки — як яскраві картинки. А для дорослих — як скарбниці пізнавальні, з яких багато чого дізнатися та згадати можна.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 21
Перейти на сторінку:

Казки Лірника Сашка

КАЗКА ЯК КОЗАК З ВІДЬМОЮ ОДРУЖИВСЯ

(химерна казка)

Нікому не було так добре, як козакові Сабайдону. І в гулянці, і в бійці завжди перший. А що вже у бою себе показав, то мало хто на всій Січі міг з ним зрівнятися, хіба що Грицько Нетреба, або Семен Перебериборщ, та ще сам кошовий отаман Іван Сірко. Ніколи нічим Сабайдон не журився, нічого не боявся — йому або у шинку горілку пити, або ворогів бити, а все без діла не сидіти.

Їхав раз Сабайдон із гостей на Січ (гостював у свого товариша на далекому степовому хуторі), і застав його в дорозі вечір. Зупинився козак у байраці на ночівлю, багаття розпалив, — каші зварити. Взяв казанок і пішов до річечки води набрати. Аж чує — сміх дівочий. Козак гайда в очерет на березі, руками листя розсунув і виглядає. А на річці — чудо з чудес: дівчата купаються! Десь-то недалеко село було чи хутір — от сільські дівчата на річку і подалися купатися під вечір. А місяць уже зійшов і добре світить.

Сабайдон в очереті сидить і за дівчатами підглядає. А ті веселяться, водою хлюпаються. А одна далеченько від гурту відійшла і сама купається. Сабайдон придивився — і обімлів, бо такої краси ще зроду-віку не бачив. Дивиться Сабайдон, очі витріщив, аж дихати забув. А дівчина-красуня якраз у місячній доріжці стоїть, чорну косу миє. Нахилилась води зачерпнути — аж у неї ззаду хвостик є! Невеличкий хвостик — так на півпальчика, але ж хвостик!

«Відьма!» — жахнувся Сабайдон, поточився, перечепився, очерет і затріщав. Відьма підскочила, оглянулась і побачила козака. Зачерпнула вона пригорщу води — і козакові межи очі хлюпнула, та ще щось приказала. Тут-таки Сабайдон відчув, що з ним біда робиться — руки в нього вже не руки, а лапи, нігті вже не нігті, а кігті, рот не рот, а пащека. Перетворився Сабайдон на вовкулаку, шерстю вкрився, на чотири лапи став. Тільки пояс на ньому лишився, бо з поясом ніяка відьма справитись не в змозі, та ще шапка козацька зі шликом червоним на одному вусі повисла, бо козак ніколи шапки не покине. Завив Сабайдон і побіг у степ вовків шукати. До якої вовчої тічки не пристане, та його і проганяє, бо він бігати разом не встигає — у нього задні ноги довші, як передні (бо ж вовкулака). Довго бігав вовкулака по степах аж до холодів, а далі подався на Січ.

Ото вже на Січі козаки і помітили, що кругом валів вовк підперезаний бігає. А ще бувало у когось і пляшка з горілкою пропаде вночі, а на ранок вовк якось петлями бігає — чи не п’яний, бува! Тоді вже вони і здогадались, що то не просто вовк, а перевертень-вовкулака. Зібралися старі діди-характерники запорозькі, стали думати, як їм свого товариша виручати — бо он у нього і шапка козацька є. Думали-думали і придумали: поклали поперек дороги кочергу, вовкулака гнався — та й перечепився, перекинувся через голову, вдарився об землю — і знову на козака перетворився!

Довго Сабайдон товариству розказував, як його відьма зачарувала.

Зажив би Сабайдон далі весело і безжурно, але все йому з голови та відьма не йде. Тяжко закохався козак. Не їсть, не п’є — все про чорнокосу дівчину-відьму думає. Уже козаки вмовляли його, розраджували, уже й сміялися з нього:

- Тю, дурню, навіщо козакові жінка? З нею треба возиться-носиться, а що крику та сліз від них!

А Сабайдон їх не слухає, все йому відьма ввижається. А тут якраз запорожці в похід збираються турків бити, своїх братів невільників нещасних з полону визволяти. Ну і Сабайдон з ними: кохання коханням, а обов’язок козацький святий — над усе! Гарно тоді хлопці-запорожці з батьком Сірком погуляли в Туреччині, Стамбул і Скутар підпалили, братів-невільників визволили, здобичі і зброї коштовної набрали, та ще й галери турецькі з собою прихопили.

Рушили козаки додому через море, а Сабайдон вклонився товариству — і гайда в Палестину, в святий монастир до монаха-пустельника, щоб допоміг йому в його біді, поміг відьму з лап нечистого вирвати. Довго добирався Сабайдон до монастиря, весь обшмульгався і обідрався, та що заради кохання не зробиш!

Вислухав святий пустельник козака, подумав, товсті книжки погортав і каже:

- За дівчину твою нечистий міцно тримається і просто так не віддасть. Але якщо ти мені його приведеш, то я з ним тут упораюся: змушу чорта душу відьми відпустити. Вже тоді вона відьмачити покине, і хвостик у неї відпаде. Тоді ти зможеш з нею одружитися.

Їде Сабайдон додому та все думає, як же йому чорта впіймати та до пустельника привести?

Добрався козак до того байрака, до тої річечки, а там і село знайшов.

Видивився, в якій хаті дівчина його живе, а далі городами, городами — та й сховався у мак за хатою. Довго так Сабайдон ночами стежив, чи не прийде нечистий до відьми. Коли якось — є! Заїздить у двір паночок з борідкою на коні, свитка червона, на пальцях персні переливаються — ну чисто чорт.

Сабайдон з маку вискочив та до чорта:

- Добривечір, пане нечистий! А чи не віддасте часом душу відьми мені?

- А ти що за один? — питає чортяка.

- Я є Січі Запорозької Старобабанського куреня Бузівської сотні козак Сабайдон!

- Віддати не віддам, — каже чортяка, — а помінятись можна. Її душу на твою зміняю. Згоден?

- А чого? Діло хороше, — каже козак.

Чортяка аж затрусився з радощів — де це таке було, щоб чорт та спіймав душу козацьку? Ще жодної в пеклі не було, а тут сама у руки йде!

- А як же ми мінятися будемо? — питає козак.

- А от у мене тут контракт готовий є, — каже чорт, — підпиши його своєю кров’ю, то я дівку відпущу, а ти — моїм будеш.

Вскочу в тебе, і заживемо ми весело — буду тобі допомагати, дам багатства і слави, ще будеш мені дякувати.

- Ну що ж, — каже Сабайдон, — давай свій контракт — підписувати буду.

Взяв Сабайдон папір, поклав його на сідло, щоб зручніше, і каже:

- Ану, пане нечистий, пошукай якогось цвяшка пальця вколоти, щоб перо у кров умочити.

Чорт туди-сюди по соломі за цвяхом, а козарлюга вколов шилом коня чортового, вмочив

1 2 ... 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки Лірника Сашка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казки Лірника Сашка"