Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Щоденник Миколки Синицина 📚 - Українською

Читати книгу - "Щоденник Миколки Синицина"

318
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Щоденник Миколки Синицина" автора Микола Миколайович Носов. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Щоденник Миколки Синицина» була написана автором - Микола Миколайович Носов, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Щоденник Миколки Синицина" в соціальних мережах: 

Понад тридцять років пише Микола Миколайович Носов для дітей. Вдумливий художник, сповнений невичерпного гумору, Носов досконало знає психологію своїх героїв — допитливих, кмітливих хлоп'ят — мрійників, винахідників, фантазерів, які з дитинства несуть у собі всі кращі риси радянської людини.
До цієї збірки ввійшли твори, які українською мовою ще не видавалися:
Щоденник Миколки Синицина (Повість)
ОПОВІДАННЯ:
Мишкова каша
Дружок
Телефон
Бенгальські вогні
Тук-Тук-Тук
Городники
Фантазери
Сашко
Метро
Льодяник
Автомобіль
Витівники
Латка
Шурко в дідуся
Ляпка
Про Гену
Замазка
Винахідливість
Пригоди Толі Клюквіна

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 49
Перейти на сторінку:

Микола Носов

ЩОДЕННИК МИКОЛКИ СИНИЦИНА

Повість та оповідання

Малював АНАТОЛІЙ ВАСИЛЕНКО

Перекладено за виданням: Николай Носов, Собрание сочинений в трех томах, т. І, «Детская литература», М., І968.

ЩОДЕННИК МИКОЛКИ СИНИЦИНА

Повість

28 травня

У мене сьогодні дуже радісний день: заняття в школі закінчились, і я перейшов до наступного класу з самими п'ятірками.

Завтра починаються канікули. Я задумав під час канікул вести щоденник. Мама сказала, що подарує мені вічну ручку, якщо я вестиму щоденник акуратно. Я купив товстий загальний зошит у синій обкладинці і поклав собі акуратно записувати в цей зошит різні цікаві випадки.

Тільки-но трапиться щось цікаве, я відразу й запишу.

Крім того, записуватиму свої думки. Думатиму про різні речі, і тільки-но спаде щось гарне на думку, я теж запишу.

Сьогодні ще нічого цікавого не трапилось. Думок теж поки що не було.

29 травня

Сьогодні також іще нічого цікавого не трапилось. І думок ніяких не було. Певно, це тому, що я весь вільний час грався у дворі з хлопцями і мені ніколи було думати.

Ну нічого. Почекаю до завтра. Може, завтра буде що-небудь цікаве.

30 травня

Сьогодні знову нічого цікавого не трапилось. Думок теж поки що чомусь не було. Прямо не знаю, про що писати! Може, мені просто вигадати що-небудь і написати? Але ж це не годиться — в щоденникові писати вигадки. Коли вже щоденник, то треба, щоб усе була правда.

31 травня

Сьогодні у нас був збір ланки. Наш ланковий Юрко Кусков сказав:

— Хлопці, ось уже почалося літо, і нас відпустили на канікули. Деякі з нас, може, думають, що влітку нічого робити не треба, лише гуляти, але це неправильно. Піонери навіть і влітку не припиняють своєї роботи, щоб не марнувати часу. Нумо придумаймо на літо якусь цікаву роботу і виконуватимемо її всією ланкою.

Ми всі замислились і стали придумувати на літо роботу. Спочатку ніхто нічого не міг придумати, потім Віталик Алмазов сказав:

— Хлопці, у нас при школі є дослідний город. Може, нам на городі працювати?

Юрко каже:

— Запізнилися: вже цю роботу друга ланка захопила. Вони вже посадили огірки, і помідори, і гарбузи.

— Тоді садімо дерева в шкільному саду, — запропонував Євгенко Шемякін.

— Спохопився! — каже Юрко. — Дерева треба напровесні саджати. І до того ж у нас усі дерева вже посаджено. Більше саджати ніде.

— Нумо всією ланкою збирати поштові марки, — сказав Федько Овсянииков. — Я дуже люблю збирати марки.

— Марки кожен окремо може збирати, а для ланки це не робота, — відповів Юрко.

— А то є ще така робота: збирати обгортки з цукерок, — сказав Гриць Якушкін.

— Іще що вигадаєш! — відповів Павлик Грачов. — Ти ще скажеш — збирати сірникові коробки! Яка від цього користь? Треба таку роботу, щоб користь була.

Ми знову посилено думали, але більше нікому нічого на думку не спадало. Юрко сказав, щоб ми ще поміркували вдома, а тоді зберемось і обговоримо, які в кого будуть пропозиції.

Вдома я не відразу став думати. Спершу я погуляв у дворі з хлопцями, потім пообідав, потім ще трішечки погуляв, потім повечеряв і ще капелинку погуляв. Тоді повернувся додому і взявся писати щоденник.

Тут мама сказала, що вже спати час, й аж тоді я згадав, що мені треба подумати про роботу влітку. Я вирішив, що думати не обов'язково сидячи. Думати можна й лежачи. Зараз я роздягнуся, ляжу в постіль і думатиму.

1 червня

Учора я ліг у постіль і став думати. Але замість того, щоб думати про роботу, я чомусь розмірковував про моря та океани: про те, які. в морях водяться кити й акули, чому кити такі великі, і що було б, якби кити водились на суші і ходили вулицями, і де б ми жили, коли б який-небудь кит зруйнував наш будинок. Тут я помітив, що думаю не про те, і відразу ж забув, про що треба думати, і задумався чомусь про коней та віслюків: чому коні великі, а віслюки маленькі, і що, можливо, коні — не те ж, що й віслюки, тільки великі; чому в коней та віслюків по чотири ноги, а в людей лише по дві, і що було б, якби у людини було чотири ноги, як у віслюка, — була б вона тоді людиною чи тоді вона була б уже віслюком; чому віслюк маленький, а хвіст у нього великий, а слон великий, проте хвіст у нього не такий уже й великий; скільки з одного слона можна наробити коней чи хоча б віслюків, і чому в слона хобот, а в людини нема, і що було б, якби в людини був хобот.

Тут я знову помітив, що думаю не про те, і. хоч як намагався думати про справу, в голову лізла сама нісенітниця. Виявляється, у мене якась уперта голова: коли мені треба думати про одне, вона обов'язково думає про інше. Я вирішив, що з такою головою краще зовсім не думати, і швидко заснув.

2 червня

Ура! Мама подарувала мені вічну ручку! Отепер я писатиму цією ручкою. Тільки от лихо: ручка є, а писати нічого! Цілу годину думав, про що писати, і нічого не придумав.

Але ж я не винен, що ніяких цікавих пригод не було.

3 червня

Сьогодні вранці я вийшов на вулицю, дивлюсь — іде Гриць Якушкін. Я питаю його:

— Куди ти йдеш?

Вій каже:

— Я йду до школи на заняття гуртка юннатів.

Я кажу:

— Візьми мене з собою.

Він каже:

— Ходімо.

Пішли ми разом і по дорозі зустріли Юрка Кускова. Він також ішов на заняття гуртка юннатів. Коли всі юннати зібрались, наша вчителька Ніна Сергіївна, яка керує гуртком юннатів, повела нас у сад і стала показувати, як побудована квітка рослин. Виявляється, у квітці є тичинки з пилком, і ось коли цей пилок потрапляє з квітки на квітку, то з такої запиленої квітки утворюється плід, а якщо пилок на квітку не потрапляє, то з неї ніякого плоду не буде. Різні комахи сідають

1 2 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденник Миколки Синицина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоденник Миколки Синицина"