Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Людина повертається з минулого 📚 - Українською

Читати книгу - "Людина повертається з минулого"

226
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Людина повертається з минулого" автора Богоміл Райнов. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Людина повертається з минулого» була написана автором - Богоміл Райнов, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи".
Поділитися книгою "Людина повертається з минулого" в соціальних мережах: 

Сталося вбивство. Інспектор Антонов мусить знайти вбивцю. В процесі слідства з'ясовується, що убитий і вбивця до перемоги народного ладу співробітничали з фашистами. Та втекти із своїми «покровителями» їм не пощастило. Відбувши покарання, вони з'являються в Софії і починають полювати один на одного, прагнучи звести свої рахунки, намагаючись втягти у свої тенета якомога більше людей, зокрема молодь.
Свій твір — роман «Людина повертається з минулого» — болгарський письменник Богомил Райнов присвятив працівникам карного розшуку.
Автор цікаво розповідає про їхню складну, напружену, небезпечну роботу, про те, як кожен з них віддає себе єдиній меті — очищенню соціалістичного суспільства від усього, що заважає людям жити.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 35
Перейти на сторінку:

Богомил Райнов

ЛЮДИНА ПОВЕРТАЄТЬСЯ З МИНУЛОГО

Перекладено за виданням:

Богомил Райнов. «Един човек се врьща от миналото». «Народна младеж». Издателство на ЦК на ДКМС. София, 1966

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Ви знайомі з Петром Антоновим? Ні? А з Іваном Медаровим? Теж ні? Тоді, либонь, доведеться про все розповісти з початку. Не хвилюйтеся: кажучи «з початку», я не мав на увазі — від Адама і Єви. Не люблю зайвих балачок.

З Петром Антоновим справа проста: це я. А от Медарова не можу вам представити. З чисто технічних причин. Учора близько 2 години 30 хвилин по полуночі вищезгаданого громадянина було знайдено мертвого на вулиці Крайній.

Якби про це розповіли моїй тітоньці, вона відповіла б за звичкою: «Було б йому сидіти в хаті… Я от сиджу, то нічого зі мною й не трапляється». І на цьому питання було б вичерпане. Я, на жаль, не можу вичерпати його так просто і швидко, бо працюю в міліції і розслідування цієї пригоди покладено саме на мене.

Власне, цю історію можна б визнати за звичайний нещасний випадок: громадянин Медаров був людина не першої молодості, точніше — йому було вже під шістдесят. Серце мав ненадійне. Його приваблювала аромат і смакові якості мастики.[1] Трохи перебрав… стало недобре… і ось він, кінець, який увінчує будь-яку справу.

При розтині тіла не виявлено нічого підозрілого: ані натяку на фізичний примус, насильство, замах. Небіжчик лежав на хіднику в майже ідилічному спокої, романтично овіяний пахощами свого улюбленого питва. Одначе сталося так, що вашому новому знайомому Петру Антонову довелося стикнутися з Іваном Медаровим, хоч цей останній уже й зник з лиця землі. Зі мною завжди так. Багато моїх знайомих — люди, навряд чи корисні мені принаймні тут, на цьому світі. Зате у мене широкі зв'язки на тім світі. Взагалі, якщо вам потрібна протекція, клопотання чи щось інше для потойбічного світу, то можете звертатися до мене.

Але не впадаймо в містику. Повернімося до фактів.

Отже, тільки-но я прийшов того ранку на роботу, як мене викликав шеф. А коли тебе викликає шеф, то, як я вже не раз пересвідчувався, не для того, щоб подарувати троянди. Хоча, правду кажучи, саме сьогодні букет квітів був би мені до речі. Сподіваюся, ви вже здогадалися, що відданий вам Петр Антонов має кому їх подарувати, і не просто так, без приводу. Та коли мене викликає шеф, ще й у такий ранній час, я завбачаю дві обставини: по-перше, що він може доручити мені розслідування якоїсь нової пригоди, і, по-друге, що ця пригода буде не найлегша.

Виявилося, що в цілому я мав слушність. Недбалим жестом шеф вказав мені на крісло біля письмового столу і, трошки повагавшись, продовжив рух правицею до дерев'яної коробочки з цигарками, що мало, означати: «Можеш курити». Сам полковник не курив і, певно, відчував відразу до тютюнового диму, проте належав до тих людей, які розуміють інших.

Я сів, закурив і, перш ніж докурив цигарку до половини, був у курсі справи. Полковник теж не любив довгих балачок.

— Прикро, — скінчив він, задивившись кудись у простір, — прикро те, що товариші, які знайшли труп, були переконані, що це нещасний випадок. Вони негайно викликали «швидку допомогу» і труп відвезли до лікарні. Це позбавило нас усяких доказів у справі, й без того вельми неясній.

— Добре, що взагалі труп досі ще є, — сказав я скромно, як людина, котра вдовольняється й малим. — А що за люди знайшли труп?

— Службові особи. Отже по цій лінії твої зусилля будуть не такі вже й великі. Власне, не виключено, що йдеться про звичайну банальну пригоду. Але так чи інакше, треба ретельно все перевірити. Ти чув що-небудь про «Комету»?

— Ні. Я взагалі мало тямлю в астрофізиці, — відповів і з жалем загасив цигарку, знаючи, що вдруге полковник уже не вкаже на дерев'яну коробку.

— Це не має нічого спільного з астрофізикою, — сухо відказав шеф.

Отак він завжди відкидає мої спроби пожартувати, ніби намагається тактовно довести, що в нашій професії жарти недоречні. Полковник має слушність. Одначе я вважаю, що коли в тебе робота не дуже весела, то ти хоч сам мусиш бути трохи веселішим. А втім, «це залежить від смаку», як сказала кицька, коли в неї запитали, навіщо вона облизує лапи.

Шеф глянув на мене спокійними сірими очима й промовив рівним голосом:

— «Комета» — назва торговельного представництва, афери якого розглядалися на спеціальному процесі невдовзі після Дев'ятого вересня.[2] Саме після того процесу Медаров просидів майже двадцять років у в'язниці і тільки зо три місяці тому вийшов на волю. Це, звичайно, давня справа. Але деякі її подробиці вимагають пильнішої уваги до випадку. Втім, ти й сам зможеш зробити належні висновки. Переглянь матеріали і берись до діла.

Шеф легенько всміхнувся мені, мовляв: «Не зважай на службовий тон, ми ж друзі, тільки, будь ласка, іди собі, бо в мене ще багато справ». Як бачите — довгу думку висловлено короткою усмішкою, оскільки полковникові, як я вже казав, не до смаку багатослів'я.

Я встав, ґречно вклонився й вийшов. Ось тобі і троянди.

Надів плаща, ще мокрого від ранкового осіннього дощу, й насунув капелюха на самісінькі брови, а це означає, що я поринув у клопоти і настрій у мене не для твіста. «Отже, до роботи, друже!» — наказав я сам собі, швидко спускаючись сходами. Новий день, нові справи, нові успіхи. Учень схиляється над партою, аби дізнатися про особливості Ріло-Родопського масиву. Архітектор креслить проект модерної десятиповерхової будівлі. Бригада комуністичної праці береться до виробництва нової моделі верстата. А відданий вам Петр Антонов почне нове невелике розслідування.

Надворі, на мій подив, випогодилося. Туман розвіявся. По небу пливуть білі розірвані хмари, і через просвіти між ними на місто падають сонячні промені. Вітер сильний, але теплий, ніби віє від ТЕЦ «Надія». Коли до всього того додати, що я маю зустрітися з давнім приятелем, то треба визнати дообіднє сальдо не таким уже й кепським.

Мій давній приятель — дуже цікава людина і, між іншим, чудовий медик. Не робіть із цього поспішного висновку, ніби я нав'язую його вам у домашні лікарі. Проте це яскравий талант. Віртуоз. Паганіні аутопсії[3] досить милий чоловік, коли не зважати на те,

1 2 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людина повертається з минулого», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Людина повертається з минулого"