Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Бунт моїх колишніх 📚 - Українською

Читати книгу - "Бунт моїх колишніх"

278
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бунт моїх колишніх" автора Ірина Сергіївна Потаніна. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Бунт моїх колишніх» була написана автором - Ірина Сергіївна Потаніна, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи".
Поділитися книгою "Бунт моїх колишніх" в соціальних мережах: 

Куди подіти колишніх чоловіків?
Адже вони такі безпорадні, що без жіночої руки губляться у найпростіших життєвих ситуаціях.
Ну а якщо колишні чоловіки уявили себе сучасними Робін Гудами і регулярно порушують закон, а теперішній чоловік — детектив — хоче спіймати їх на гарячому та посадити за ґрати?
Не лишати ж бідолашних напризволяще! Доводиться засукати рукави та братися до звичної справи — на додачу до свого теперішнього керувати ще й колишніми.
Слава Богу, українських жінок не треба вчити, як дати раду чоловікові. Це в них у крові. Адже ми відповідаємо за тих, кого приручили, чи не так?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 102
Перейти на сторінку:
Ірина Потаніна
Бунт моїх колишніх
Пролог

«Тойота» відчула під колесами рівний асфальт і з переможним ревом втисла водія в сидіння. Стрілка спідометра вперлася в обмежник на позначці 180. Багатокілометровий проспект промчали за три хвилини.

— Хто з мечем до нас прийшов, тому й пику з пліч, — безглуздо промурмотів Васько, згадуючи «Джип» переслідувачів з розбитим передком, залишений позаду.

Здається, вони відстали. Інші думки були менш актуальні, приходили поступово. Разом із холодним потом, запізнілим, а тому кумедним відчуттям страху, нудотним болем у животі та іншими свідченнями того, що Васько, який ще кілька хвилин тому почувався безстороннім роботом-водієм, знову перетворюється на людину. Підгонячи машину до заповітного гаража, хлопець марно силкувався заспокоїтися.

Серж, як і завше, терпляче очікував. Зарипіли ворота, назавжди закриваючи цей вечір непередбачених труднощів.

— Куриво є? — Васько досі ніяк не міг прийти в норму.

Серж простяг пачку.

— Що?

— Охоронці, блін, нікуди не їхали сьогодні. Інформаторові за таке писок натовкти. — Васько подумки наказував пальцям перестати тремтіти. — Працюємо навмання! Вічно все на волоску!!! Добре, що Метр сьогодні раніше пішов… Якби до кінця дня залишався на об'єкті, я б його, блін, і забрати не встиг…

Сергій співчутливо похитав головою, плюнув на долоні, потер одну об одну та подався працювати. Купа ганчір'я в куті заворушилася, і на світ виліз заспаний Інформатор.

— А чо я?! — обережно почав він. — Я що, типу, почув, те й…

Інформатор заходився докладно розповідати, з чого він узяв, що охоронці мали бути відсутні. Василь його не чув. У вухах, розриваючи перетинки, з надривом гуркотіли два мотори. Рівний гуркіт викраденої Василем «Тойоти» поглинав ненависний бас ворожого «Джипа»-переслідувача.

— Усе, проїхали, проїхали, — знову підійшов Сергій і поплескав товариша по плечі. — Надалі розумніші будемо.

Розділ перший,
що весь час намагається стати для героїні останнім

Я б не зчиняла галасу — просто зрозуміла, що це неподобство ніколи не скінчиться. Зняла з очей пакетики чаю і неохоче витягла себе з гарячої пінявої ванни та обгорнулася купальним халатом. Гребінець без особливої надії на успіх пробігся по кучериках. Я похмуро насварилася кулаком до стелі, а по тому демонстративно полізла в шафу. Жодної придатної для походу нагору «шмотки» не виявилось. Настрій не погіршився тільки тому, що його й так не було. Господи, навіть піти полаятися з сусідами нема в чому!!!

Ось вони — плоди самостійного бізнесу. Не перестаю дивуватися, яким чином люди, що заробляють гроші, примудряються знаходити час на їх витрачання. Особисто мене ця дурна агенція з розшуку поглинає настільки, що ні про які походи по магазинах і мови бути не може. Якщо й промайне прибуток, який не мусиш негайно вкладати в подальший розвиток справи, то обов’язково саме в той момент, коли й голови підвести нема коли.

Тим часом звук, що чувся від сусіда згори, ставав дедалі огиднішим. Ні, ви не подумайте, що в мене така вже сварлива вдача. Боже збав, я зазвичай співісную з цим сусідом за принципом «якщо зґвалтування неминуче, розслабтеся та отримуйте задоволення». Тобто, приміром, наскільки б пізно Артем (так звуть малолітнього шкідника) не врубував на повну потужність магнітофон, я не обурююся, а навпаки, намагаюсь теж насолоджуватись музикою. Але зараз Тимко очевидячки перейшов усі межі. Цей негідник ось уже третю годину лупив по підлозі молотком! З мого погляду, блюзнірство — робити ремонт недільного ранку. Тим більше, що цей кошмар було вчинено сусідом саме тоді, коли я вирішила нарешті дати собі раду в цілому і власним нервам зокрема.

«Господи! — подумки волала я. — Якщо цей звук негайно не припиниться, моя голова розвалиться на шматочки. У такому вигляді я, як людина створена за образом і подобою, Тебе, Творця, компрометуватиму…»

«Не богохульствуй! Знайшла кого шантажувати суспільною думкою!» — негайно зреагувало Сумління, що останнім часом стало аж надто релігійним. Воно змушене було вислухати всі заготовані для мерзенного сусіда лайки, тому ображено заскімлило, й бурмочучи щось про те, як мені в покару Небо скоро обвалиться на Землю, гордовито віддалилося в глибини підсвідомості. Це вперше погрози мого Сумління збулися. Чи то у відповідь на людську агресивність загалом, чи як вияв сусідської агресії, добрячий шматок стелі раптом звалився на підлогу. Я дивом встигла відскочити. Нагорі миттєво запанувала мертва тиша. Я безтямно розглядала наскрізну діру: ну і що робити далі?

— Ну звісно! — досить бадьоро мовила я нарешті. — Як гуркотіти на весь дім, то він є. А як за власне хуліганство відповідати, то вже й зник кудись?! Ось зараз як зійду нагору, та як накручу тобі вуха!

Я була старша за сусіда на десять років і мала повне право саме так розмовляти з двадцятилітнім Тимком. Здавлені смішки, які почулися з діри в стелі, розлютили мене до нестями.

— Зараз комусь посміюся! — я швидко поставила на плескату голову кухонного табурета маленький стільчик і видерлася на цю піраміду з наміром грізно вистромитися в новоутворену діру. Вона виявилася завузькою. Пролізла тільки рука, та й то не моя. Чоловіча лапа, що з'явилася з діри, безглуздо помацала повітря, та натрапила на моє горло й відразу піддалася природному хапальному рефлексові. Я з жахом прохрипіла щось матірне. Тимко усвідомив, що відбувається, і швидко розтис долоню. Вперше в житті я раділа, що

1 2 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бунт моїх колишніх», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бунт моїх колишніх"