Читати книгу - "Німби на здачу"
- Жанр: 💛 Поезія
- Автор: Олександр Сергійович Іващук
- 260
- 0
- 28.04.22
За крок до весни, 28 лютого 2017 року, фронтмен львівського гурту «Опіум» Олександр Іващук презентував власну поетичну збірку «Німби на здачу».
Збірка містить 20 поезій і за словами автора є «своєрідною «рештою» від музичної діяльності, що назбиралась за багато років».
Тематика віршів дуже різноманітна і охоплює як лірику, так соціальну тематику – із характерними для автора пісень Опіум’ів інтуїтивними поетичними образами.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ідея цієї збірки не нова.
Давно хотів об’єднати в один файл рядки, які так непросто виявилось покласти на одну мелодію.
«Німби» – це така собі своєрідна «решта» від музичної діяльності, що назбиралась за багато років.
Щоправда, тут зустрічатимуться і тексти пісень, які на папері лунають зовсім іншими кольорами (принаймні, мені так видається).
І нехай лунають, летять понад сніговими заметами – вітром у волоссі,
мереживом дощу
і чимось
таким особливим,
непомітно
захованим
поміж
слів.
НІМБИ НА ЗДАЧУ
Помилково чи може на добру удачу
В магазині дали мені німби на здачу
Замість дріб’язку, що не знайшла продавщиця
До пакету засунули сяючі кільця
Обдивився – все начебто з ними в порядку
Регулюється розмір і ступінь посадки
Одягай і носи – хай стає у пригоді!
Тільки німби не дуже-то зараз у моді...
Це ж вдягнув – і одразу роби добрі справи –
Витягай із вогню і будуй переправи
А подяки за це не такі вже й хороші
В тебе ж німб! А навіщо до нього ще й гроші?
Звісно знав я, що німби тепер всім байдужі
І по курсу до євро вартують не дуже,
Та не було такого ще в світі нарешті –
Щоби німби як жуйки давали на решту...
******
Я зітхнув і поклав їх назад до пакету –
Не докажеш нічого, нікому, ніде ти
Лиш потай озирнувся чи хто не побачив
І сховав капюшоном частинку від «здачі»
ПОЕТАМ
держава не любить поетів –
їй треба побільше мармиз,
щоб руки тримали багнети,
над натовпом несли портрети,
а очі дивилися вниз
суспільство не любить поетів –
мовляв, всі вони диваки
і їх романтичні сонети
(часом ще й такі некоректні!)
цінують хіба смітники
родина не любить поетів –
ніякої ж користі з них!
у шані лиш срібло й карети
й плетуться з докорів тенета
для їхніх сердець молодих
ніхто не полюбить поетів,
бо вірш жалить гірше змії
та все ж неупинно і вперто
вкладає думки у куплети
цвіт нації, сором сім’ї
******
та з досвіду років минулих
іще невідомо хто з нас
підніме на ноги поснулих
і з піснею піде під кулі,
а хто з білим стягом продасть...
ПРАВОРУЧ
Я пройду за тобою всі шляхи,
Під подих кулі я підставлю скроню, –
Я родом з краю, де живуть птахи,
Я захищу і охороню
Я буду біля тебе кожну мить,
Хоч і судилося згори невпинно
З тобою щосльози мені губить
Із білосніжних крил пір’їну
Я йтиму за тобою наче тінь,
Запалюватиму вночі сузір’я, –
І буду доти у твоїх колін
Як упаде останнє пір’я
Не бійся, не журись –
Я завжди поруч
Біля плеча твого
Праворуч
ПЛОЩИНА
У площині дотичності двох душ
Немає часу й не існує болю...
Там в бур’янах цвітуть гірлянди руж –
У площині дотичності двох душ
Дорога з жовтих витертих цеглин
Веде мене попри сади і хмари
Я до інакших не зверну площин,
Дорого з жовтих витертих цеглин!
Моя фортеця і моя тюрма,
Де спокій мій захований за грати
Навчіть нас, люди добрі, вибачати,
Щоб крапкою не стала площина
КОЛА
Плюнули в душу – розбіглося колами.
Дзеркало чисте спотворило хвилями, –
Мого обурення хвилями кволими,
Болю мого мерехтіннями білими
Чи розумієте ви що накоїли?!
Запам’ятайте, якщо не осягнете,
Бо ще не раз зі своєю недолею
Ви до моєї криниці потягнетесь
Станете в чергу з цеберками срібними,
Хоч джерелу вже не бути прозорому, –
Але чомусь не почуєтесь винними
Й не зачерпнете хоч крапельку сорому
Здіймете шквал філософської критики,
Зборкавши лють аргументами голими,
І, наостанок, ще раз, про всяк випадок,
Плюнете в душу. Побавитесь колами...
САМОТНІЙ ВОВК
Самотній вовк на місячній дорозі –
Без віри, без вагання, без мети...
Давно я вже у Долі на порозі
І так без неї плаче і тремтить
Моя душа і не моє сумління –
Якось уже так склалося життя.
От тільки б не зійти на скавуління
З непереможно-гордого виття!
Міняються ролями дні і ночі
У вихорі захцянок і турбот
Лиш місяць нагадає-залоскоче,
Що рідна зграя – то ж є мій народ
Я був у жертвах й сам приносив жертви,
Не був святим, хоч прагнув до небес,
І Долі буду вдячний довше смерті,
Що я – самотній вовк, а не самотній пес
7 ♠
Скрегоче під ногами білий сніг
Під тягарем моїх думок і кроків,
І в плутаній мозаїці доріг
Морським вузлом затягується спокій
У награних усмішках – довгий шлях
До відповіді на одне питання:
Чому все те, що грію на грудях
Завжди стає для мене покаянням?
Останні козирі – і ті віддав тобі...
Й застигли в рукавах трефові жарти, –
Мабуть, їм теж стає не по собі
Як легко часом ставиш ти на карту
Мою любов. Хай буде що будé!
Бо нагорі комусь все ж краще знати
Що нам на плечі ніжно упаде –
Пікове сім чи переможна карта...
МЕРЕЖИВО
вогким мереживом дощу
малює вітер на вікні
тебе мені
я прожену з очей росу
в глибінь замерзлої душі
поміж вірші
ще трішечки, ще кілька днів –
й згорять за відчаєм мости
і прийдеш ти
******
і, мов прокинувшись зі сну,
на мене дмухнуло теплом
холодне скло
БІСЕР У КУЛАЦІ
Бісер у кулаці
Я затиснув сильніше
Любі ближні гравці
Поводьте себе скромніше
І може мій вибір – гріх,
Але коли буде можливість
Добро – лише для своїх
Для решти є справедливість
EVOLUTION
В акваріумі на полиці
Пливуть маленьких рибок тільця
Снують по колу невагомо
У імітації водойми
До риби не заглянеш в душу –
А може хоче та на сушу
Аби через мільйони років
Робити по пустелі кроки
А потім відростити крила
Й літати в небо до світила!..
Та всі ідеї рибозлету
Не сколихнуть тепер планету
Банально все – рибині жодній
Не вилізти по склу назовні
Щоб гордо з водоростей вийти
І перший подих свій зробити
Слизькі й відлогі дуже стінки
Акваріýмної домівки...
Отак прогресом незворушним
Об скло розбився evolution
КВІТИ, ВАЗОНИ, ОБМАН
Сонячним днем на порозі у літа
Я пересаджував в горщиках квіти
Й раптом подумалось у ту хвилину
Що я обманюю бідні рослини
Я їм даю з чорноземом вазони
І підливаю чотири сезони
Ставлю на сонце, бур’ян переполю –
Але це тільки ілюзія поля
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Німби на здачу», після закриття браузера.