Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді 📚 - Українською

Читати книгу - "Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді"

206
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді" автора Сергій Олегович Павленко. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді» була написана автором - Сергій Олегович Павленко, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Наука, Освіта".
Поділитися книгою "Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді" в соціальних мережах: 

У книзі–дослідженні С. Павленка «Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді» розповідається про життя і діяльність одного з відомих представників Ольговичів, героїчний вчинок–протест якого мав великий резонанс у другій половині XIII сторіччя серед поневолених монголо–татарами русичів.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 28
Перейти на сторінку:
Сергій Павленко
Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді

Чернігів

1996

Видання журналу

«Сіверянський літопис»


Вступ

Чернігово–Сіверська земля, ослаблена князівськими усобицями, переворотами, у першій половині XIII сторіччя не могла стати надійним монолітом–оплотом у захисті Київської Русі від орд організаційно згуртованого монгольського іга. Нищівний погром, тактика вогню і меча, застосована загарбниками у Чернігові, Києві та інших містах, відкидала у той момент будь–яку думку переможених про реальність згуртування місцевих сил для організації супротиву, збройного протесту поневолювачам. Відчайдушні спроби міських жителів Придесення, Придніпров’я дати рішучу відсіч противникові були жорстоко придушені. Сили ворога, що прийшов зі Сходу, в стократ переважали місцеві збройні формування.

Руїна 40–х років XIII століття настільки була шокуючою, що давала мало надії на скоре визволення від рабства. Песимізму, відчаю, приреченості, що охопили величезні простори оскверненої і сплюндрованої Русі, важко було знайти альтернативу.

«Се уже к 40 лет приближаеть(ся) томление и мука, и дане тяжькые на ны не пристануть, — писав у 1270–х роках талановитий проповідник, ігумен Києво–Печерського монастиря Серапіон, — (…) и в сласть хлеба своего изъести не можем, и вьздыхание наше и печаль сушать кости наши».[2]

Князівські керманичі краю залишались перед дилемою: або смерть за непокору, або збережена влада ціною принизливого плазування перед переможцями, або втеча подалі від лиха і обрання життя емігрантів.

Спокуса зберегти свої попередні князівські привілеї, владні функції все ж переважувала. Так, відомий переможець шведів (1240 р.) князь Олександр Невський приборкував мечем вільнолюбний Новгород, який не хотів платити данину монголо–татарам.[3] Його дружинники після захоплення міста новгородцю Олександру та іншим лідерам супротиву відрізали носи, а декому «очи выимаше».[4] У нагороду за слухняність та покірність ординці подарували О. Невському Чернігів, яким він правив через намісника у 1263—1272 роки.[5]

Подія, яка сталася у 1246 році в Золотій Орді, у цьому зв’язку була дещо нетиповою і нечуваною: чернігівський князь Михайло Всеволодович, викликаний у ставку до Батия, відмовився перед зустріччю з ним віддати шану божествам непереможного завойовника,[6] виконати нехристиянський обряд.[7] Цей вчинок без перебільшення слід розцінювати як мужній виклик смерті, поневолювачам, політичний протест загарбнику.

Мученицька загибель чернігівського князя стала для православ’я тієї доби рятівним символом нескореності віри, цементуючої духовної єдності русичів. Монгольське нашестя трактувалося як гірка розплата за усобиці, князівські підступи і чвари, за пролиття невинної крові. Дочка Михайла Всеволодовича Марія у своєму Ростовському літописі «нахожениє иноплеменник1 на землю русьскую» пояснює «гнівом Божиимь за умножениє гріхов наших».[8]

Незламна ж вірність Богу, повернення до суворого слідування християнським істинам — ось порятунок, шлях до свободи. Тільки при цій безкомпромісній умові можна здолати агресора.2 Народження такої ідеології пояснює, чому приклад мученицької смерті Михайла Всеволодовича за віру у поневолених ординцями землях здобув більший резонанс, ніж подвиги сміливців, які наважувалися піднімати мечі на монголів. Беззбройний чернігівський князь дав зрозуміти Батиєві: є грішні поневолені народи, є тяжка реальність монгольської окупації, але і є над всіма Бог, духовний оберіг — віра, сили, які не здолати нікому.

750–річна часова віддаленість від цієї неординарної події дозволяє по–різному трактувати життя і наміри Михайла Всеволодовича, ставити під сумнів його вірність релігійним постулатам. Наше дослідження, опираючись на існуючу джерельну базу, видану літературу, не претендує на повну реконструкцію картини діянь святого. Це при будь–чиєму найсерйознішому бажанні зробити неможливо. Бо ж численні житія, сказання, літописні згадки про нього грішать як суб’єктивістськими оцінками, художнім вимислом літописців, так й існуючими церковними канонами написання подібних документальних творів.

І все ж версія розуміння Михайла Всеволодовича як символу народженої у XIII столітті ідеології спасіння поневоленого краю має право на свої докази, аргументи. Спробуємо їх викласти у наступних розділах.

Розділ I
З РОДУ ОЛЬГОВИЧІВ

У 1179 році, як повідомляє літопис, «привів Святослав (Всеволодович) за Всеволода, за середнього сина, жону з Ляхів, (Марію) Казимірівну, у Філіппів піст».3[1]

Шлюб між чернігівським князем Всеволодом Святославовичем Чермним (Рудим) і донькою великого князя польського Казиміра II Справедливого Марії — Анастасії продовжив рід Ольговичів.

За В. Татіщевим син Михайло у них народився у 1179 році,[2] бо цього ж року княгиня занедужала і постриглася у черниці. М. Карамзін, пишучи в «Історії держави Російської» про сина Святослава

1 2 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді"