Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Незнайома 📚 - Українською

Читати книгу - "Незнайома"

159
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Незнайома" автора Олександр Блок. Жанр книги: 💙 Класика / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Незнайома» була написана автором - Олександр Блок, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика / 💛 Публіцистика".
Поділитися книгою "Незнайома" в соціальних мережах: 

“Незнайома” – вірш Олександра Блока, написаний 24 квітня 1906 року на основі життєвих вражень автора. Включено до віршованого циклу «Місто».

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
Вірш «Незнайома» Олександра Блока

Незнайома
Олександр Блок

Перекладач: М. Литвинець

Щовечора над ресторанами,
Де шал гарячий не приглух,
Правує окриками п’яними
Весни хмільний і тлінний дух.

Удалині, в нудоті вуличній,
Над заміським затишшям дач,
Ледь золотіє крендель в булочній
І ріже слух дитячий плач.

І кожний вечір, за шлагбаумами,
Заламуючи котелки,
Серед канав гуляють з дамами
На всякий дотеп мастаки.

Там кочети скриплять над озером,
І чується жіночий виск,
А в небі, все схопивши позирком,
Байдуже скривлюється диск.

І мій єдиний друг, наморений,
В моїм видніє келишку
І, тайним хмелем упокорений,
Як я, таїть журбу важку.

А там, біля сусідніх столиків,
Лакеї заспані стирчать,
І пияки з очима кроликів
“In vino veritas!”* кричать.

І кожен вечір, в час умовлений
(Чи це не мариться мені?),
дівочий стан, шовками зловлений,
Пливе в туманному вікні.

Вона повільно йде між п’яними,
І все зажурена, одна,
Духами дишачи й туманами,
Сідає мовчки край вікна.

І віють давніми й оздобними
Повір’ями тугі шовки,
І брилик з перами жалобними,
І персні гарної руки.

Чудною близькістю закований,
За темну я дивлюсь вуаль —
І бачу берег зачарований
І чарами пойняту даль.

Мені всі тайнощі довірено
З чиїмось сонцем заодно,
І душу всю мою незмірену
Терпке пронизує вино.

І, сколихнувшись, пера струсячі
У мозку тріпотять моїм.
І очі сині-сині, тужачи,
Цвітуть на березі смутнім.

В моїй душі є скарб, і вручено
Від нього ключ лише мені!
Потворо захміліла й змучена,
Це правда: істина — в вині!
——————–
* Істина в вині! (лат.)

Олександр Блок
Незнайома. Переклад Івана Глинського

Перекладач: Іван Глинський

Щовечера над ресторанами
Стихає вітру млявий рух,
І править вигуками п’яними
Весняний переплілий дух.

А над пекарнею, піднесений
Над смутком передмість і дач,
Калачик золотіє плетений,
І з тьми пливе дитячий плач.

І кожний вечір за шлагбаумами,
Заламлюючи котелки,
Серед канав гуляючи з дамами
Дотепні зухи-парубки.

Над озером — склепіння весельне
І зіграний жіночий виск.
До всього звиклий в тлі небесному
Бездумно скривлюється диск.

Щовечір плином винним скорений
Зі мною давній друг мовчить
І відбитком покірним, змореним
В моїм стакані мерехтить.

І вкруг і поряд біля столиків
Лакеї заспані стирчать,
Й п’яниці із очима кроликів
“In vino veritas!” кричать.

Щовечора, в годину спрагнену
(Таж чи не сниться це мені?)
Дівочий стан, шовками стягнений,
Пливе в туманному вікні.

Проходить звільна межи п’яними
Вона, самітна і смутна,
Духами дишучи й туманами,
Сідає скромно край вікна.

І віють давніми повір’ями
Ті шелесткі, тугі шовки,
І капелюшок із пір’їнами,
І персні ніжної руки.

І чаром близькості окований,
Дивлюсь за траурну вуаль
Та бачу берег зачарований
І чарами сповиту даль.

Мені, мені лиш придоручено
Це загадкове сонце знов!..
І душу всю мою замучену
Терпке пронизує вино.

Й пір’їна страусна гойдається,
В моєму мозку — каламуть,
І очі сині розкриваються
Й на дальнім березі цвітуть.

В моїй душі — скарби намріяні!
І ключ — доручено мені!
Тобі, химеро п’яна, вірю я,
Бо знаю: істина в вині.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незнайома», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незнайома"