Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Коза-дереза 📚 - Українською

Читати книгу - "Коза-дереза"

277
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коза-дереза" автора . Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Коза-дереза» була написана автором - , яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Коза-дереза" в соціальних мережах: 

Ох ця ж коза-дереза!.. Через неї дід позбувся синів, жінки і спокою, а зайчик не зміг зайти до своєї хатки. Це ж вона смертельно налякала зайчика, ведмедя, вовка, лисичку… Та є на світі один молодець, який не боїться цієї звірюки. Хто ж він? Звідля узявся?..

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
Коза-дереза Були собі дід та баба. Поїхав дід у ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано, на другий день, посилає старшого сина ту козу пасти. Коза-дереза Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт почав догонити, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається: – Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? – Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла! От дід розсердився на сина, що він погано худобу доглядає, та й прогнав його. На другий день посилає другого сина – меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гнати додому. Тільки почав до воріт догонити, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається: – Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? – Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла! От дід і того сина прогнав. Коза-дереза На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день: увечері стала догонити до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається: – Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? – Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла! От той дід прогнав і бабу. Коза-дереза На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки вигнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається: – Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? – Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла! Коза-дереза От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалася та й утекла в ліс. Коза-дереза У лісі бачить коза зайчикову хатку, – вона туди вбігла та й заховалася на печі. От прибігає зайчик, коли чує – хтось є в хатці. Зайчик і питається: – А хто, хто в моїй хатці? А коза сидить на печі та й каже: – Я коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена. Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету, – Тут тобі й смерть! От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коза-дереза Коли йде ведмідь та й питається: – Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш? – Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить? А ведмідь: – От я його вижену! Коза-дереза Побіг до хатки: – А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі: – Я коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена. Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету, – Тут тобі й смерть! Ведмідь злякався. – Ні, – каже, – зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь. От знов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається: – А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш? – Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить? А вовк: – От я його вижену! – Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав. – Отже вижену! Коза-дереза Побіг вовк до хатки та й питається: – А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі: – Я коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена. Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету, – Тут тобі й смерть! Вовк злякався: – Ні, – каже, – зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь. Зайчик знов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається: – А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш? – Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить? А лисичка: – От я його вижену! – Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав – не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти! – Отже вижену! Коза-дереза Побігла лисичка до хатки та: – А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі: – Я коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена. Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету, – Тут тобі й смерть! От лисичка теж злякалась. – Ні, – каже, – зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь. Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається: – Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш? – Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить? А рак: – От я його вижену! – Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти! – Отже вижену! Коза-дереза От поліз рак у хатку та й питається: А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі: – Я коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена. Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету, – Тут тобі й смерть! Коза-дереза А рак усе лізе та й лізе, виліз на піч та: – А я рак-неборак, Як ущипну – буде знак! Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати – побігла, тільки видно! А зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує! Та й став жити у своїй хатці.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коза-дереза», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коза-дереза"