Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Казка про Хоробрих з Найхоробріших 📚 - Українською

Читати книгу - "Казка про Хоробрих з Найхоробріших"

178
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казка про Хоробрих з Найхоробріших" автора Микола Ніканорович Магера. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Казка про Хоробрих з Найхоробріших» була написана автором - Микола Ніканорович Магера, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Казка про Хоробрих з Найхоробріших" в соціальних мережах: 

У "Казці Хоробрі з Найхоробріших" український письменник Микола Никанорович Магера засуджує загарбницькі війни, поневолення народів, зрадників і різних перевертнів, які цураються свого роду, рідної мови і культури.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
- Казка про Хоробрих з Найхоробріших 7520K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Микола Никанорович Магера


Микола МАГЕРА


КАЗКА ПРО ХОРОБРИХ З НАЙХОРОБРІШИХ


Художник Андрійчук М.О.


Хмельницький

1997


ББК 84 Ук-44

М12


У «Казці Хоробрі з найхоробріших» український письменник Микола Магера засуджує загарбницькі війни, поневолення народів. зрадників і різних перевертнів, які цураються свого роду, рідної мови і культури


© - Магера Н.М., 1997

© - Андрійчук М.О., 1997, художник


Присвячую

Віктору Степановичу

ПРОКОПЧУКУ


Діялося теє, у сиву давнину. На величезному степовому просторі, де спокійно котили свої води аж до синього моря широкі і глибокі річки, за прадавніми лісами, за високими горами жив народ волелюбний. Чоловіки землю орали, житом-пшеницею засівали, а жінки їх вірні дітей виховували, за господарством доглядали.

Народ цей щирий був і чесний, роботящий, добрий та відвертий. З далекими і близькими сусідами жити хотів у мирі і злагоді.

Але не так робилося, як гадалося. То з-за лісу дрімучого, то з-за гір високих, то аж з-за моря синього непрохані гості раз за разом нападали на землю народу волелюбного. Міста і села спалювали, поля витолочували, немовлят і стариків убивали, а молодих жінок, дівчат і хлопців у рабство до себе забирали.

Довго терпів народ волелюбний ті злигодні. Та, нарешті, терпець обірвався. Кращі сини його. Хоробрі з Найхоробріших, відважні з найвідважніших, вирішили грудьми захистити рідну землю.

Одного разу Хоробрі з Найхоробріших, осідлавши білих коней, зібрались на високій священній Горі, де росло невмируще чудо-дерево Мова. Дерево те було життям народу волелюбного. Як тільки у сім’ї народжувалася дитина, батьки зривали з чудо-дерева Мови листочок і прикладали до уст немовляти.

І вбирало дитя з того священного листочка силу і міць народу волелюбного, починало говорити мовою.


3


батьків, дідів і прадідів своїх. І чим більше зривали листків з чудо-дерева Мови, тим густішала його крона, тим буйніше воно розросталося, сягаючи вершечком своїм неба синього, сонця гарячого.

Пишався своїм чудо-деревом Мовою народ волелюбний, охороняв його пильно від напасників і ворогів, нікому кривдити не давав. І вдень, і вночі, в дні погожі і в негоду шелестіло воно немовлятам колисковою, парубкам і дівчатам ніжним коханням, матерям - тужливою піснею, а батькам - силою і відвагою.

Урочисто зустрів Хоробрих з Найхоробріших Охоронець чуло-дерева Мови старий-престарий Сивобородий:

- Вітаю вас. Хоробрі з Найхоробріших, на Горі священній народу волелюбного! Чи з радісною звісткою прибули ви до чудо-дерева Мови, чи печаль у серцях своїх принесли сюди?

Виїхав на гривастому білому коні хоробрий Світозар наперед, поцілував листочок з чудо-дерева Мови і так відловів Сивобородому:

- Наш великий Охоронцю чудо-дерева Мови, преславний учений народу нашого! Не радісну звістку принесли ми у серцях своїх на священну Гору. Смуток, і горе охопили народ волелюбний. Щодня вороги на наші кордони нападають, села і міста палять, плюндрують поля, батьків і немовлят убивають, хлопців і дівчат у рабство забирають. Нема спокою від царя Нелюда. Війська його на нашу землю вдерлися, війною великою на народ волелюбний іде. Як наші діди і прадіди і дружбі і злагоді з своїми сусідами жити хотіли ми. Щиро поважали їх, за добро добром віддячували. Порадь же, великий Охоронцю чудо-дерева Мови рідного народу, що нам робити зараз?


4


Задумався Сивобородий, довго мовчав. Світозару здалося, що стоїть і спить старий. Та раптом очі його з-під брів сивих наче зорі в темну ніч, заблищали, зморшки розрівнялися на лиці сухому, а з рота, як ковані з криці, до Хоробрих з Найхоробріших важкі слова полетіли:

- Воїни! Славо нашого народу волелюбного! Звістку сумну з уст ваших почув я. Небезпека страшна над народом волелюбним нависла: вільним йому у власній хаті бути, чи на землі рідній рабом вічним скніти? Випирайте воля чи рабство?!

І гукнули Хоробрі з Найхоробріших:

- Воля!!!

- За волю треба на смерть з ворогом стати. - суворо промовив Сивобородий. - Чи згода?

- Згода! Згода! Згода!

- Отаманом своїм кого наречете? У чиї руки долю народу волелюбного довірите?

- Світозару! Світозару! Світозару!

А котрийсь із-за спин славного воїнства, напівголосно:

- Попихача отаманом хочемо...

Очі Сивобородого пригасли, коли почув про Попихача, насупились брови суворо, а голос дзвоном загудів:

- Кого ж ви отаманом своїм обрали?

- Світозара! Світозара! Світозара! - громом прокотилося на священній Горі.

- Ти чув, Світозаре, волю народу?

- Чув, великий Охоронцю.

- Чи зважиш на голос народу волелюбного?

- Є хоробріші за мене, великий Охоронцю.

- Чи зважиш на голос народу волелюбного? - вдруге запитав Сивобородий Світозара.


6


- Є достойніші за мене, великий Охоронцю.

- Чи зважиш на голос народу волелюбного і станеш його отаманом? - втрете запитав Сивобородий Світозара.

- Так, великий Охоронцю!

- Клянися святому чудо-дереву Мові.

- Клянуся!

- Клянися народу волелюбному.

- Клянуся!

- Рідній землі клянися.

- Клянуся!

- Хоробрим з Найхоробріших клянися.

- Клянуся!

- Покляніться, Хоробрі з Найхоробріших, що будете вірою і правдою служити народу волелюбному, його святині - чудо-дереву Мові, землі рідній і отаману Світозару.

- Клянемось! Клянемось! Клянемось!

Дрібною росою зросило голови воїнів святе дерево Мова, як тільки замовкли їх дужі молодецькі голоси.

- Тепер, - урочисто промовив Сивобородий, - ви, Хоробрі з Найхоробріших, безсмертні, бо зросило вас своєю цілющою росою чудо-дереву Мова. Лиш той загине, як хробак, зникне в пам’яті народній, хто зрадить народ стій, рідну землю і стяте чуда-дерево Мову.

Сивобородий зламав гілку із святого чудо-дерева Мови і простягнув Світозару:

- Візьми, отамане народу волелюбного Світозаре, цю гілку. Нехай вона сонцесяйною булавою стане - отаманської влади знаком!

Тільки доторкнувся Світозар до гілки,

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про Хоробрих з Найхоробріших», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Казка про Хоробрих з Найхоробріших» жанру - 💙 Дитячі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Казка про Хоробрих з Найхоробріших"