Читати книгу - "Хоробрий солдат, Брати Ґрімм"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Брати Ґрімм
- 241
- 0
- 28.04.23
Книга "Хоробрий солдат" є однією з найвідоміших казок від братів Ґрімм, які збирали народні оповідання та легенди. У цій казці розповідається про солдата, який був вигнаний з армії через те, що його взуття було зношене. Солдат вирішив піти в світ та зустрів на своєму шляху відьму, яка дала йому магічні предмети. Із цих предметів складається далі ціла історія, що допомагає солдатові здобути багатство та дівчину своєї мрії.
У казці "Хоробрий солдат" брати Ґрімм використовують багато символіки та алегорій, які допомагають зрозуміти глибинний зміст казки. Це можуть бути взуття, які символізують соціальний статус, або золото, яке відображає матеріальне багатство. Однак, незважаючи на багате використання символіки, казка залишається доступною для дітей та дорослих, завдяки своїй легкості та чудової моралі.
Казка "Хоробрий солдат" є не лише цікавою історією, а й важливим навчанням. Вона навчає нас бути відважними, наполегливими та не здаватися на перешкоди. Крім того, вона показує, що багатство та матеріальні блага не завжди можуть принести щастя, а щастя полягає у нашій душі та в нашому життєвому досвіді.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Якщо солдат нічого не боїться, то й сумувати йому нічого. Ось один чоловік відбув термін військової служби та вийшов у відставку. Оскільки ніякому ремеслу не навчався й заробити собі нічого не міг, то став мандрувати по світу та милостиню в добрих людей просити. На плечах мав солдат старенький плащ, та ще залишилася в нього пара стоптаних чобіт із буйволячої шкіри.
Одного разу зайшов служивий до лісу й незчувся, як заблукав. Аж бачить – сидить на пеньку якийсь чоловік, схожий на мисливця. Привітався з ним солдат, сів поруч і каже:
– Бачу, чоботи в тебе гарні, ще й до блиску начищені. Довелося б, як моїм, походити по світу, то вже вони не витримали б.
Так поговорили один з одним про те, про се. За деякий час зібрався служивий вирушати далі й запитує в незнайомця:
– А куди ось ця дорога веде?
– Не знаю, сам заблукав, – відповів чоловік.
– То шукаймо разом, як вийти з цього лісу, – запропонував солдат.
Мисливець погодився, й попрямували вони далі вдвох. Коли вже стало в лісі темніти, натрапили перехожі на кам’яний будинок, підійшли та постукали у двері. Назустріч вийшла бабуся.
– Пустіть переночувати, – попросив солдат.
– Не можна тут, – мовила старенька. – Це хата розбійників, і буде краще, коли ви підете собі геть. Якщо вони вас тут застануть, то начувайтеся!
– Та вже гірше не буде. Ми так зголодніли! Чи тут пропадати, чи в лісі – все одно.
Зайшли чоловіки до господи, бабуся їх пожаліла та каже:
– На піч залізайте, я вас накрию ковдрою, може, не побачать.
Тільки-но встигли гості заховатися, раптом ввалилися дванадцятеро розбійників. Одразу ж до столу посідали та почали кричати, щоб бабця їжу несла. Старенька швидко подала макітру з печенею, і ті стали жадібно поїдати страву.
– Не можу більше голод терпіти, сяду і я з ними, – сказав солдат.
– Ти нас викриєш, – злякано прошепотів мисливець.
– Не бійся, виплутаємося.
Тут-таки почули їхню розмову розбійники, покидали ложки та вивели обох з-за печі.
– Що вам тут треба? Як насмілилися за нами слідкувати? – почали верещати до непрошених гостей. – Ось ми вам покажемо!
– Тихіше! Заспокойтеся! – озвався солдат. – Спочатку нагодуйте, а тоді й робіть, що схочете.
Розбійники отетеріли від такої несподіваної відповіді. А отаман і каже:
– Бачу, ти не з боягузів. Гаразд, коли такі справи, то бери їж, а пізніше вирішимо, як далі діяти.
Сіли обидва гості до столу й почали печеню наминати. А солдат налив собі вина, підморгнув до мисливця, підняв чарку та й каже розбійникам:
– Бажаю вам здоров’я! Роти повідкривайте, руки догори! – і випив одним духом.
Тільки-но вимовив дивне заклинання, всі грабіжники наче скам’яніли на місці. А чоловіки, наївшись досхочу, подалися з лісу геть. Як прийшли до міста, служивий одразу розповів товаришам про пригоду в лісі та попросив їхньої допомоги, щоб розбійників упіймати. За деякий час зібрався чималий загін. Усі разом вирушили до кам’яної хати. Товариші оточили будівлю, а солдат зайшов усередину, вина собі налив, підняв чарку і крикнув:
– Здоров’я вам бажаю!
Раптом грабіжники заворушилися. Тут їх одразу схопили, зв’язали та кинули на вози. За деякий час попрямували всією громадою до міста. Щойно наблизилися, а городяни їх уже зустрічають, вітаючи зеленими гілками.
– Що це означає? – здивувався солдат.
– Хіба не знаєш, – каже мисливець, – короля довго не було, а тепер повертається. От люди й радіють.
– Але де ж сам правитель? – іще дужче дивується служивий.
– Я і є король, – радісно виголосив мисливець.
Він розстібнув плащ, і з-під нього стало видно дороге вбрання. Злякався солдат, упав на коліна та став просити пробачення у правителя, що через незнання звертався до нього як до рівні. Та король подав служивому руку та приязно усміхнувся.
– Ти дуже хоробрий солдат, урятував мені життя, – сказав правитель, – тому більше ні в чому не матимеш нестатків.
Відтоді солдат став служити в королівському палаці: щодня досхочу ласував смачною печенею та пив за здоров’я правителя. Щоправда, вже без своїх витівок.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хоробрий солдат, Брати Ґрімм», після закриття браузера.