Читати книгу - "Анчар"
- Жанр: 💛 Публіцистика / 💙 Класика
- Автор: Олександр Пушкін
- 240
- 0
- 21.04.22
“Анча́р” – вірш, написаний Олександром Пушкіним в 1828 році
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Анчар
Олександр Пушкін
В пустелі вбогій і скупій,
Де вітер мчить піски нагріті.
Анчар, як грізний вартовий,
Стоїть один у всьому світі.
Його зростила на біду
Природа у годину люту,
І в зелень мертвісно-бліду,
І в корінь налила отруту.
Отрута капає з кори,
Стопившись вдень жарою-млою,
І застигає в вечори
Тужаво-світлою смолою.
До нього й птиця не летить,
І тигр не йде: лиш вихор буйний
На древо смерті набіжить
І мчиться геть, уже отруйний.
І якщо тучі грозові
Обмиють пагілля дрімучі,
То вже краплини дощові
Спадають труйні та жагучі.
Та владним поглядом у путь
Людина іншу шле людину, —
І та крізь ночі каламуть
Їй принесла смолу загину.
І владар мертву взяв смолу,
Гілля з посохлими листками,
В раба ж по зблідлому чолу
Холодний піт стікав струмками.
Блідий, знесилений він зліг
Під шалашем, на всохлім лику,
І вмер біля владарських ніг
Той раб замучений без крику.
А князь тим ядом напоїв
Свої швидкі, слухняні стріли,
І до навколишніх країв
Вони із смертю полетіли.
1828
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Анчар», після закриття браузера.