Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Справа про 19 роялів, Еміл Вахек 📚 - Українською

Читати книгу - "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"

463
0
12.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Справа про 19 роялів" автора Еміл Вахек. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Справа про 19 роялів, Еміл Вахек» була написана автором - Еміл Вахек, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги".
Поділитися книгою "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек" в соціальних мережах: 

Гострий детективний сюжет твору спроектований на широку картину політичного життя Чехословаччини напередодні розчленування і загарбання її гітлерівською Німеччиною.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 61
Перейти на сторінку:
Еміл Вахек
СПРАВА ПРО 19 РОЯЛІВ


Перекладено за виданням:

Emil Vachek

“Devatenáct klavirú”

Krajské nakladatelství v Pizni

1964



1

Для Трампуса справа про дев'ятнадцять роялів почалася з того, що його дружина Мальвіна подзвонила професорові-терапевтові Крейчі, щоб той приїхав і оглянув її чоловіка. Як на те, саме в цей час до Праги прибув пан Гашек, управитель невеличкого карловарського пансіону «Бразілія», що міститься на Базарній площі. Він приїхав у справі до власника пансіону пана Ганіша, який через старість та хвороби у Карлові Вари уже не навідувався.

Це була справа, яку власник пансіону вважав дріб’язковою, але вона вельми важила для пана Гашека. В малому вестибюлі «Бразілії» висіли три досить старі картини, які діяли панові Гашеку на нерви. Вони зображували зграю собак, що шматують зацькованого вепра та оленя; на цей клубок закривавлених тіл пан Гашек мусив дивитися щоразу, коли відчиняв двері зі свого невеличкого кабінету. Він давно вже просив Ганіша, щоб той дозволив йому ці гнітючі картини замінити приємнішими з-поміж колекції, яку Ганіш кілька років тому сховав на складі. Ганіш нарешті зглянувся на нього й саме сьогодні вручив йому довірчого листа, який уповноважував Гашека взяти зі складу ті картини, що їх він собі вибере.

Заладнавши справу, пан Гашек пообідав у ресторані «В принців». Маючи ще досить вільного часу, згадав, що давненько не був у Мальвіни Канн, яка вийшла заміж за Зденека Трампуса, у батька якої він колись служив. Пан Гашек подзвонив їм, його запросили, і він прийшов до них саме після того, як за професором Крейчі зачинилися двері їхньої квартири. Подружжя було неабияк засмучене. Чим? Професор Крейчі категорично заявив, що нестерпний біль у Зденека викликаний гострим запаленням жовчного міхура і звичайне консервативне лікування буде мало ефективне, тут може зарадити тільки ніж.

І нащо він ужив слово «ніж»! Був би сказав «операція», і Зденек, чоловік хоробрий, котрий через специфіку своєї роботи вже не раз ризикував життям, спокійнісінько дав би себе одвезти до хірургічної клініки і, не гаючи часу, розквитався б з хворобою. Але ж Мальвіна! Слово «ніж» просто вжахнуло її. Хіба не можна обійтися без ножа? Професор Крейчі знизав плечима й похитав головою. Він хоча й не просвічував хворого рентгеном, але певен, що в його жовчному міхурі є камінь завбільшки з фруктову кісточку, його не можна розчинити ні спеціальним чаєм, ні лікуванням у Карлових Варах. Воно, може, й дало б на якийсь час полегшення, та камінчик однаково не обійдеться без ножа. То навіщо ж відкладати? І попрощався зі словами: «Покажетесь мені після операції, я призначу вам дієту, щоб уникнути рецидиву». Зденек усе ще лежав, мов у тумані, від ін'єкції морфію, а Мальвіна, приголомшена словом «ніж», механічно вистукувала одним пальцем на роялі Шопенів «Похоронний марш» і мало не заламувала в розпачі руки. Саме тоді й подзвонив пан Гашек. Deus ex machine.[1]

На його думку, тут можна обійтися без ножа. Всім-бо відомо, що хірурги полюбляють операції; незабаром і нежить оперуватимуть. Бог з ними! Але наскільки він, Гашек, це розуміє, гарячі джерела не з'явилися просто так, з нічого! Природа наділила людину, свій найделікатніший витвір, хворобами, але не забула й про засоби, щоб з ними боротись. У його місті є один такий засіб, і то чудодійний. Адже недаремно туди ось уже двісті років їздять хворі з усього світу. Та ще які хворі! Згадати хоча б Палацького, Дворжака, Фібіха, це якщо говорити лише про чехів. Гадаєте, шановні, що це місто, варте мільярда крон, випадково виникло на своїй тонкій кірці, з-під якої просто з таємничих земних глибин витікає дванадцять гарячих джерел, а одне б'є вгору, як гейзер? Ні, сам він води з карловарських джерел не п'є, йому більше до смаку «старопрамен»,[2] — хе-хе! — але коли б йому сказали, що треба лягати під ніж, то пив би з ранку до вечора, як, до речі, і робили за старих часів хворі.

До його від'їзду все було вирішено. Зденек піде на рентген, а чому б ні, адже від цього не вмирають. А якщо й справді в нього виявлять того небажаного гостя, то він візьме відпустку і поїде до пана Гашека в пансіон «Бразілія». Справу вирішило те, що Мальвіна була на третьому місяці і зовсім не хотіла залишити дитину без батька. Коли Гашек сідав у швидкий поїзд, що майже за п'ять годин мав подолати відстань у 120 кілометрів, він і гадки не мав, що своїм втручанням допоміг розгорнутися подіям, які згодом дістали назву справи про дев'ятнадцять роялів.

Приблизно в той самий час у ліску неподалік од станції Доубі Тикач зустрівся з Карлом Пальмером. Цього чоловіка до лютого 1933 року звали Адольфом, а потім він офіційно змінив своє ім'я на Карла. Згодом генлейнівська[3] газетка назвала це провокацією і висловила своє здивування, що Пальмер не змінив ще й прізвища на Маркс. Невдовзі нацистські молодчики напали на Пальмера, коли той повертався з нічної зміни, і тяжко побили його за те, що не хотів викрикувати «Хайль Адольф!». Але Пальмера це не залякало, він і далі непохитно боровся за лівий фронт у районі Карлових Вар. Тоді це була ще значна група, яка могла на танцювальних майданчиках та під час позаміських прогулянок встрявати у справжні сутички з карловарськими нацистами, що називали себе генлейнівцями. Однак після того, як Генлейн на виборах 1935 року нищівним ударом здобув поле бою, лівий фронт почав танути, як квітневий сніг. Від нього відійшли не лише християнські соціалісти і багато соціал-демократів, але й майже всі лісні робітники,

1 2 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа про 19 роялів, Еміл Вахек», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"