Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сон-легенда, Народні 📚 - Українською

Читати книгу - "Сон-легенда, Народні"

56
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сон-легенда" автора Народні. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Сон-легенда, Народні» була написана автором - Народні, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Сон-легенда, Народні" в соціальних мережах: 
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com". Популярні книги українською!!!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Навколо степ, сухий, потрісканий, квіти в’ялі, трава зжовкла. Десь вдалині стугонить , земля здригається. На те стугоніння поспішають жінки. І ми втрьох: я, мої подруги – Валентина і Марія, теж поспішаємо туди. Жінки утворили коло, а в центрі – жерло вулкана, зрідка в’ються язики полум’я. І раптом з жерла на мітлі вилітає Баба-Яга. Висока, ставна – а обличчя, як спечене яблуко зморщене. Тільки очі –великі, зоряні сяють зеленим світлом. Глянула навколо, гримнула до всіх:

– А чого ви тут зібралися?

Всі мовчать. Вона тоді:

– А, знаю!

І майнула знову під землю. За хвильку винесла мішок, розв’язала його і сипнула між жінок. Там було все для рукоділля: голки-нитки-спиці…. Половина жінок кинулась збирати, взяли кожна, що хотіла і пішли собі. Баба-Яга до тих, що лишились:

– А ви що чекаєте?

Мовчання. Махнула рукою:

– А, знаю!

Повертається, під землю, виносить ще мішок, розв’язує і сипонула між жінками. Це були предмети особистого туалету – люстерка, гребінки, пудри, рум’яна… Друга половина жінок взяли, що хто хотів і розійшлися. А ми втрьох строїмо. Баба-Яга пильно подивилась нам в очі, мовила:

– А вам що потрібно?

Ми мовчимо.

– А, знаю!

Повернулася під землю, знову підлетіла до нас, і дає Валентині обручку, а в колечку, як на екрані, щось палко промовляє її чоловік Олесь. Марії дає записник і олівець з вогняним осердям. Як написати щось на папері, літери сяють вогнем. (Вона пише вірші). А мені дає бандуру. Я дивуюсь: навіщо? Я ж не вмію грати! А! Це для мого Василя-бандуриста. Дивлюсь, – бандура незвичайна: біля кожного кілочка срібний дзвіночок, який відповідає голосу струни. І басів стільки ж, як і підголосків.

Хапаю бандуру і поспішаю, шукаю свого Василя. Всі йдуть за мною, і Баба-Яга теж. Вдалині, на високій могилі сидить Василь, підперши руками голову, а поруч стоїть Олесь і пильно вдивляється в небо. Я даю в руки Василеві бандуру, і він нічого не кажучи, починає грати, і співати. Цю пісню я винесла зі сну.

Я пісню шукаю, яку світ не знав,
Якої ніколи ніхто не співав.
Та пісня дрімає у лоні пітьми,
Сповита, укрита своїми крильми.
Розквітне в тій пісні незнаний вогонь,
Із щирого серця, із теплих долонь.
Обійме любов’ю та пісня весь світ,
У кожній душі розцвіте дивоцвіт.
То пісня весняних лісів і гаїв,
То дзвін жайворонка. то спів солов’їв,
В тій пісні єднаються небо й земля,
Їм стежку єднання веселка встеля.
Я прагну ту пісню, яку світ не знав,
Якої ніколи ніхто не співав,
І серце буремне спалю без жалю, –
Лиш тільки прокинься, о Пісне, молю!

Як тільки залунала пісня. Олесь раптом почав ловити сонячні промені і кидати їх на струни. Вони засвітилися всіма барвами веселки, задзвеніли, як супровід оркестру. А навколо творилося щось неймовірне. Незвичайне. Сходилися, зникали тріщини в землі. піднімалася зелена свіжа трава, зводили голівки пониклі квіти. Степ розцвітав і співав разом з Василем.

А з Баби Яги сталася жінка небаченої вроди. Тільки очі не змінились. Але вони тепер блищали радісно і сонячно.

Підійшла вона до Василя і Олеся, розцілувала їх і мовила:

– Спасибі, діти! Ви мені подарували нове життя!

І все.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сон-легенда, Народні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сон-легенда, Народні"