Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Пізнайко у світі чемних нечем, Народні 📚 - Українською

Читати книгу - "Пізнайко у світі чемних нечем, Народні"

50
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пізнайко у світі чемних нечем" автора Народні. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Пізнайко у світі чемних нечем, Народні» була написана автором - Народні, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Пізнайко у світі чемних нечем, Народні" в соціальних мережах: 
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com". Популярні книги українською!!!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
Пізнайко у світі чемних нечем

Пізнайко поспішав. Урок от-от почнеться. Невже він запізниться? І тут поряд загальмував трамвай, хоча до зупинки було далеченько. Ото пощастило!

Сидячи у вагоні трамвая, Пізнайко дивився у вікно. Що це? Звідки тут парк? Невже він замріявся і проґавив зупинку? Та ні, он відразу за парком його школа. Дивно… Проте Пізнайко не мав часу на роздуми.

…Щойно він кинув рюкзак під парту, як пролунав дзвоник. Зайшов учитель, і тут сталося щось дивовижне! Всі учні підхопилися зі своїх місць і показали вчителю язика:

– Бє-е-е-е!

Пізнайко від подиву аж рота роззявив. Що це з його однокласниками?

– Соромно, дуже соромно,– дорікнув учитель.

Пізнайко теж так подумав.

– Соромно, Пізнайку, не вітатися з учителем.

– Е… вибачте,– промимрив Пізнайко. Хоча й не знав, за що має вибачатися.

На перерві дива продовжувалися. Його однокласники зчинили веремію біля дверей, відпихаючи одне одного. Пізнайко теж збирався на вулицю, але вирішив пропустити усіх. Навіщо штовхатися? Хіба він не встигне?

– От, нечема! – буркнув хтось із однокласників. – Ти чого хуліганиш?

– Ой-ой-ой,– подумав Пізнайко,– щось тут не те!

І тут у Пізнайковій голові сяйнув здогад!

– Петрику, напиши щось на дошці! – благально сказав він.

Петрик запитливо подивився на всіх, проте написав крейдою: „Петро – чемпіон!”

– Ось! – вигукнув Пізнайко. – Ти пишеш правою рукою! А в моєму світі ти лівша!

– А чого б я мав… – розгублено пролепетав Петрик.

– Трамвай! Це все трамвай! – схвильовано викрикував Пізнайко. – Схоже, він привіз мене у паралельний світ! У ваш! Він трохи нагадує наш, та все ж – інакший. Штори на вікнах у нашому класі жовті, а у вашому – фіалкові! Петрик у вас пише правою рукою, а у нас – лівою! А головне, у вас зовсім інші правила!

– Як це? – запитав Петрик.

– Коли наш учитель заходить до класу, ми кажемо „доброго дня!”

– І він не ображається? – здивувалися однокласники.

– Звісно, ні. А от якби хтось показав йому язика, він би розсердився.

– Чудасія!

На наступному уроці Пізнайко так і не зміг примусити себе показати класному керівнику язика, але на допомогу прийшли однокласники. Вони все пояснили учителю. Ото він здивувався!

– А давайте влаштуємо гостю прогулянку! Покажемо йому наш світ.

– Фу-у-у! – закричали всі.

Однак Пізнайко здогадався: тут це означало те саме, що й „ура!”

На вулиці зустрічні підставляли одне одному підніжки. Коли хтось чхав, усі йому казали: „Так тобі й треба!” Хлопчаки-бешкетники лякали дівчат, кидаючи на них квіти. А дівчата верещали так, ніби в їхніх руках опинився страшний павук! Міліціонери підходили до стін будинків і, скрушно хитаючи головами, наводили жирніше збляклі від снігу та дощу каляки-маляки.

– Невже вам так подобається? – запитав Пізнайко. – Хіба не краще пропускати старших уперед і бажати здоров’я тим, хто чхнув?

– Може, й краще. Однак правила є правила,– пояснив учитель,– ми ж не хочемо ображати інших такими словами, як „доброго дня” або „дякую”.

– Невже діяти за правилами важливіше, ніж турбуватися один про одного? – спитав він.

Ніхто не придумав, що йому відповісти. Навіть учитель. Проте всі замислилися.

Тим часом дорогою загуркотів знайомий трамвай. Пізнайко заскочив досередини і чемно сказав:

– Бодай мої очі вас не бачили!

– Забирайся, поки цілий! – тепло попрощалися однокласники.

А вчитель чомусь мовчав. Він щось дуже серйозно обмірковував.

– Обережно, двері зачиняються! – оголосив механічний голос.

– До побачення! – раптом вигукнув учитель.

І за мить увесь клас навперебій гукав:

– До побачення!

– До побачення!

– А ще можна так: ми будемо сумувати!

– І так: ми тебе не забудемо!

Двері з гуркотом зачинилися. Пізнайко їхав додому і думав: скільки всього дивовижного є ще у світі!..


Тетяна Савченко


Художник Наталія Гордієнко

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пізнайко у світі чемних нечем, Народні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пізнайко у світі чемних нечем, Народні"