Читати книгу - "Іван Самсобіпан і Марічка Самасобієчічка, Народні"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Народні
- 219
- 0
- 25.05.22
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Чи то в місті, чи в селі
Жили-були у теплі
У батьківській добрій хаті,
Невеличкій, небагатій,
Брат Іван, сестра Марічка,
Мов дві вишивані стрічки.
І усе було б як слід,
Якби раптом на обід
Не приплівся старий дід.
Дивний дід той, обережний.
Бачиш зразу – не тутешній.
Не веселий, не сумний
Та занадто вже чудний.
Він пішов, а Йван змінивсь
Запишався. Загордивсь.
Вже тепер він не Іван,
А Іван
Самсобіпан.
Вже й пискує – стулиш вуха,
І батьків зовсім не слуха!
І Марічка – не Марічка,
А Самасобієчічка.
Мама порається, дбає,
А Марічка не зважає,
Вихилясом тільки ходить,
Від дзеркал і не відходить.
Плачуть неньо, плачуть мати.
Отакого от дождати!
Вже й вишіптували – марно.
Вичули: десь під Комарно
Є криниця не проста.
В ній тече така вода,
Що як станеш її пити –
Схочеш зразу подобріти.
Тож не клали карт: ні дзвінки,
Ані жиру, віна - стрімко
Одержимі мама й тато,
Увірвавшись вітром в хату,
Ухопили Чічку, Йвана,
І до досвітків, до рана
Під криницею були.
Йван, голодний півдоби,
Чемно йшов, спустивши очі,
До задирства неохочий.
А Марічка, змерзла й боса,
Боязко ступала в росах.
Та криниця не проста:
Не черпається вода.
Так і сяк її просили,
Аж втомилися. Безсило
Сіли.
Тут і дощ зірвавсь похилий,
Розперіщився, насилу
Докульгали до дороги,
Замочивши руки й ноги,
Та й додому подались.
З того часу, як колись,
Йван майструє і ладнає,
Добрим словом звеселяє,
Вчиться гарно і охоче,
Аж блищать у нього очі.
А Марічка – славна доня –
Помагає мамі, в школі
В неї добре справи йдуть.
І тепер вони не ймуть,
Що то була за навала,
Щоб та сила зла пропала!
Виболіла навіки!
Хай усюди діточки
На потіху їх батькам
Ґречними ростуть. І вам
Теж бажаю не тужити,
Славно й мирно в щасті жити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іван Самсобіпан і Марічка Самасобієчічка, Народні», після закриття браузера.