Читати книгу - "Сила протилежностей"

Я – консультант у галузі управління. Хоча, власне кажучи, слово «консультант» не зовсім точно описує мою роботу: насправді я займаюся організаційною та корпоративною терапією.

Система організаційної терапії, розробці якої я приділив понад сорок років свого життя, зафіксована у 20 книжках, перекладених двадцятьма п’ятьма мовами світу, а також у незліченній кількості протоколів. Завдяки сприянню Інституту Адізеса на сьогодні цю методику використовують компанії по всьому світу. Інститут має свої підрозділи в десятьох країнах.

Упродовж моєї багаторічної праці з сотнями компаній і тисячами керівників я неодноразово отримував відгуки від клієнтів, які стверджували, що методика Адізеса, яку ми застосовували в консалтингу, діє і в сімейному житті. Люди розповідали, що завдяки цій методиці їм вдалося змінити на краще своє подружнє життя, а дехто навіть стверджував, що методика врятувала їхній шлюб. Безперечно, йдеться лише про нормальні проблеми в спілкуванні та пов’язані з цим труднощі, з якими може зіштовхнутися будь-яке подружжя, а не про проблеми, породжені людьми із психічними вадами, що їх мусять вирішувати відповідні спеціалісти.

Мене просили висловити свій погляд на сімейне життя в новій книжці. Однак проблема полягала в тому, що я не мав для цього часу. Роками я напружено працював з провідними корпораціями по всьому світі й лідерами різних країн і не знав, де знайти час для написання книжки на цю тему.

На щастя, моїми теоріями зацікавилися Ієхезкель і Рут Маданес і попросили дозволу написати книжку про схеми «ВАПО» Адізеса й еннеаграму – сферу, у якій проводили дослідження вони. Я погодився, і ця книжка була видана й перекладена трьома мовами.1

Трохи згодом я з’ясував, що сфера їхньої діяльності дещо виходить за межі навчання інших людей принципу еннеаграми. Вони використовували поняття еннеаграми у своїх тренінгах на тему сім’ї та стосунків. Я запитав їх: «Чому б не використовувати для цього ще й теорію Адізеса?»

Вони з радістю прийняли пропозицію – саме так і народилася ідея цієї книжки.

Ієхезкель і Рут відвідували мої лекції, навчались принципів теорії Адізеса. Щоб створити найперший варіант цієї книжки, вони прочитали всі мої праці. Переглядаючи його, я лише доповнював дещо і вносив корективи там, де, на мою думку, ідеї висловлювалися недостатньо чітко. Інакше кажучи, без цих двох людей цієї книжки просто не було б. Я надзвичайно вдячний їм за їхню роботу.

ЩО ТАКЕ ТЕОРІЯ АДІЗЕСА?

Так само, як і будь-яка організація, будь-яке подружжя – це система. Для того щоб подружня система лишалася «здоровою», у ній повинні виконуватися чотири функції.

Перш за все, подружжю необхідно виконувати незліченну кількість завдань: дбати одне про одного, піклуватися про дітей і про дім, заробляти достатньо для того, щоб підтримувати сім’ю, і так далі.

Окрім цього, у сім’ї повинні встановитися певні правила й певна дисципліна – інакше в системі запанує безлад.

Оскільки шлюб укладається не на один і не на два роки, сім’я повинна бути здатною до пристосування і змін – щоб продовжувати своє існування зі змінами в часі.

І, врешті, сім’я не може існувати без певної взаємозалежності, без відчуття близькості, без взаємної турботи… без любові.

Я дійшов висновку, що для виконання всіх цих завдань у сім’ї повинні виконуватися чотири функції: «В», «А», «П» та «О», що разом утворюють абревіатуру «ВАПО». У разі, коли бодай одна з цих функцій не виконується, подружжя може пропустити щось важливе і згодом тим самим зруйнувати шлюб.

Функції «ВАПО» мають взаємні суперечності, через що жодна людина не може виконувати їх усі одночасно. Через це партнери в подружжі повинні доповнювати одне одного. Хтось із партнерів мусить виконувати одні ролі, хтось – інші. Саме тому протилежності зазвичай притягуються.

Проблема полягає в тому, що коли разом сходяться люди із різними стилями, між ними виникає конфлікт. Такий конфлікт може відігравати негативну роль і врешті призвести до розлучення, або ж навпаки, допомагати подружжю зростати й самореалізовуватися. Усе залежить від наявності чи відсутності в сім’ї взаємної довіри та поваги.

Мета цієї книжки – з’ясувати, що таке взаємна довіра та повага і як можна сприяти їхньому розвитку.

Ми сподіваємося, що ця книжка не лише зацікавить вас, але й допоможе вам покращити своє подружнє життя.

Приємного читання!

Я хочу подякувати Ієхезкелю та Рут Маданес за їхню надзвичайну працю над створенням цієї книжки, а також моїй дружині Нуріт, яка на власному прикладі показувала мені, як наповнити шлюб любов’ю і турботою.

Окрім цього, хочу виразити свою сердечну вдячність Каролін Хілі, яка підготувала книжку до друку, а також Емілі Сі, яка редагувала текст.

«Коли я був малим, у мого тата була влада. Його поважали,– зізнається Томі (34 роки, спеціаліст, одружений, двоє дітей).– Останнє слово в усьому завжди було за ним. Коли я ріс, я думав, що колись так само буде й у мене. Зараз я ніби й сам батько, однак почуваюсь, наче ганчірка. Я гарую на роботі цілий день, але коли ввечері приходжу додому, не відчуваю жодної поваги до себе як до чоловіка й батька. Коли я пропоную щось своїй дружині, її це лише дратує. Коли ж намагаюся нав’язати свою думку, як це робив батько, вона каже, що я в усьому її контролюю».

Джуді, дружина Томі, відчуває не менше невдоволення: «Я пам’ятаю, як плакала моя мати… вічно пригнічена… вічно десь на задньому плані. У неї не було права голосу. Я не хочу, щоб те саме відбулося зі мною. Я працюю. Я розумна, освічена жінка. У мене є власна точка зору і я хочу, щоб на неї зважали. Я хочу брати участь у всіх рішеннях, що ухвалюються в нашому домі. А ще я хочу, щоб мій чоловік не лише ухвалював разом зі мною рішення, але й разом зі мною виконував домашні обов’язки. Я так само, як і він, працюю цілий день і не так уже й багато хочу. Часи змінилися. Сьогодні чоловік і дружина мають бути на рівних».

Що ж відбувається? Ми стаємо свідками цілковитого переформування стосунків чоловіка й жінки, свідками разючого культурного зсуву. Зміни, що дедалі швидше охоплюють увесь світ, очевидно, зачіпають кожну родину. Після тисячоліть, коли традиційні ролі в родині лишалися незмінними, сама основа такого устрою починає руйнуватися, і сім’ї зіштовхуються з незнаним раніше рівнем нестабільності. Нічого