Читати книгу - "Рейс молочного фургона, Шеклі Роберт"

— Такою нагодою не можна нехтувати, — сказав Арнолд. — Мільйонні прибутки, невеликі початкові інвестиції, моментальна окупність. Ти мене слухаєш?

Річард Грегор втомлено кивнув, в офісі фірми "ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля" повільно і втомливо тягнувся день, точнісінько такий, як решта інших. Грегор розкладав пасьянс. Його компаньйон Арнолд сидів за своїм столом, закинувши ноги на купу несплачених рахунків.

За скляними дверима ковзали тіні — це проходили люди, прямуючи до "Марс-Стіл", "Неоримських новацій", "Альфа-Дюара Продактс" та офісів інших компаній, розташованих на одному поверсі з ними.

У вкритому курявою приміщенні "ААА Ейс" панували тиша й запустіння.

— Чого ми чекаємо? — голосно запитав Арнолд. — Беремося ми за цю справу чи ні?

— Це не наш профіль, — відповів Грегор. — Адже ми фахівці з оздоровлення довкілля. Не забув?

— Нікому не потрібне це оздоровлення, — зауважив Арнолд.

На жаль, це була чиста правда.

Після успішного очищення Привида V від уявних чудовиськ "ААА Ейс" пережила період короткочасного піднесення ділової активності. Але згодом експансія у космосі призупинилася. Люди займалися консолідацією прибутків, зведенням міст, обробленням полів, будівництвом доріг. Коли-небудь рух відновиться. Поки є, що освоювати, людство освоюватиме нові світи. Але поки що справи йшли вкрай погано.

— Ти врахуй перспективи, — сказав Арнолд. — Ці люди живуть на світлих, сонячних нових планетах. їм потрібні домашні тварини для скотарства й землеробства, привезені з батьківщини... — Він витримав драматичну паузу. — І їх привеземо ми з тобою.

— У нас немає обладнання для перевезення худоби, — заперечив Грегор.

— У нас є корабель. Що тобі ще потрібно?

— Усе. Насамперед знання й досвід. Транспортування живих тварин у космосі — це надзвичайно делікатна справа. Нею займаються фахівці. Що ти робитимеш, якщо між Землею й Омегою IV якась корова захворіє на ящур?

Арнолд впевнено сказав:

— Ми перевозитимемо лише витривалі, стійкі породи. Проведемо медичний огляд. А я особисто продезінфікую корабель перед тим, як тварини зійдуть на борт.

— Гаразд, мрійнику, — сказав Грегор, — приготуйся до удару. У нашому секторі космосу всі перевезення тварин контролює концерн "Тригейл". Конкурентів він не терпить, і тому їх у нього немає. Як ти збираєшся їх обійти?

— Будемо брати дешевше.

— І помремо з голоду.

— Ми й так голодуємо, — відповів Арнолд.

— Краще голодувати, ніж "випадково" у порту завантаження одержати пробоїну від одного з буксирів "Тригейлу". Або виявити, що хтось заповнив твої баки для води гасом. Або що твої кисневі балони взагалі порожні.

— У тебе хвора уява! — нервово промовив Арнолд.

— Те, що ти вважаєш витвором моєї уяви, уже не раз траплялося в дійсності. У цьому секторі "Тригейл " хоче бути і є єдиним. Якщо тобі до вподоби чорний гумор, то це можна назвати випадковістю.

У цей момент двері відчинилися. Арнолд швидко прибрав ноги зі столу, а Грегор згорнув карти в шухляду.

Відвідувач, судячи з його кремезної фігури, непропорційно маленької голови та блідо-зеленої шкіри, не був мешканцем Землі. Він підійшов прямо до Арнолда.

— Вони прибудуть на центральний склад "Тригейлу" за три дні, — сказав він.

— Так скоро, містере Венс? — запитав Арнолд.

— Так. Смагів треба перевозити особливо обережно, а квили прибули ще кілька днів тому.

— Чудово. Знайомтесь, це мій компаньйон, — сказав Арнолд, повертаючись до Грегора, що кліпав очима від здивування.

— Радий познайомитися. — Венс міцно потис руку Грегора. — Захоплююся вами, хлопці. Вільна ініціатива, конкуренція — я завжди у це вірив. Вам відомий маршрут?

— Усе записано, — відповів Арнолд. — Мій компаньйон готовий стартувати хоч зараз.

— Тоді я одразу вирушаю на Вермойн II і чекатиму на вас там. Усього найкращого.

Він повернувся й вийшов. Грегор повільно запитав:

— Арнолде, що ти робиш?

— Заробляю гроші для нас обох, от що я роблю, різко відповів Арнолд.

— Перевезенням худоби? —Так.

— На території "Тригейлу"? —Так.

— Покажи-но контракт.

Арнолд витяг документи. Там значилося, що компанія "ААА-Ейс "Міжпланетна служба оздоровлення довкілля (і перевезень)" зобов'язується доставити п'ять смагів, п'ять фіргелів і десять квилів у сонячну систему Вермойн. Вантаж слід прийняти на центральному складі "Тригейлу" й доставити на головний склад на Вермойн II. Компанії "ААА Ейс" надається також право збудувати власний склад.

Зазначені тварини мають бути доставлені живими, неушкодженими, здоровими, бадьорими, здатними до розмноження тощо. Далі йшли пункти, що передбачали величезну неустойку в разі втрати тварин, доставлення їх неживими, нездоровими, нездатними до розмноження та ін.

Загалом документ нагадував угоду про тимчасове перемир'я між двома ворогуючими державами.

— Ти справді підписав цей смертний вирок? — недовірливо запитав Грегор.

— Зрозуміла річ. Тут тобі роботи: завантажити цих тварин, закинути їх на Вермойн і там скинути.

— Мені? А що у цей час робитимеш ти?

— Я лишатимусь тут і забезпечу тобі підтримку, —відповів Арнолд.

— Забезпечуй її на борту корабля.

— Ні, це неможливо. Від самого виду квила мене всього вивертає.

— Точнісінько таке відчуття в мене викликає ця угода. Може, заради розмаїття доручимо цю справу тобі.

— Але ж я відповідаю за наукові дослідження, — заперечив Арнолд, витираючи піт, що градом котився з його обличчя. — Ми так домовлялися. Пам'ятаєш?

Грегор пам'ятав. Він зітхнув і безпорадно знизав плечима.

Компаньйони взялися наводити лад на кораблі. Трюм поділили на три відсіки — за кількістю порід. Усі тварини дихали киснем і могли жити при 70 градусах за Фаренгейтом, тож тут ніяких проблем не було. На борт завантажили відповідний корм.

За три дні, коли все начебто було готове, Арнолд вирішив супроводжувати Грегора до центрального складу фірми "Тригейл".

Дорогою до "Тригейлу" нічого не сталося, але Грегор не без остраху причалив до вантажного терміналу. Надто багато пліток ходило про цей концерн, аби можна було почуватися в його цитаделі як удома.

Грегор ужив усіх можливих заходів обережності. Паливо й усі необхідні припаси він завантажив на Місячній станції і не збирався пускати працівників "Тригейлу" на борт.

Однак, якщо працівників складу й стривожив вигляд старого, пошарпаного зорельота, вони майстерно це приховали. Два потужні трактори втягнули корабель до вантажного терміналу й затисли його між двома новенькими потужними експрес-трейлерами "Тригейлу".

Залишивши Арнолда стежити за процесом завантаження, Грегор пішов підписувати декларації. Ввічливий посадовець подав йому документи і з цікавістю дивився на Грегора, поки той їх вивчав.

— Вантажите смагів? — чемно запитав посадовець.

— Так, — відповів Грегор, силкуючись уявити, як саме виглядають ці смаги.

— І квилів та фіргелів на додачу, — задумливо вів своєї чиновник. — Усіх разом. Ви дуже смілива людина, містере Грегор.

— Я? Чому?

— Знаєте стару приказку: "Їдеш зі смагами, не забудь збільшувальне скло".

— Ні, я такої не чув.

Посадовець поблажливо усміхнувся й потис Грегорові руку.

— Після цього рейсу ви й самі складатимете прислів'я. Бажаю великої удачі, містере Грегор. Звісно, неофіційно.

Грегор кисло посміхнувся у відповідь і повернувся до вантажного терміналу.

Смаги, фіргелі та квили знаходились на борту й були розміщені по відповідних відсіках.

Арнолд увімкнув подачу повітря, перевірив температуру й видав усім добовий раціон.

— Ну, тобі вже час, — весело сказав Арнолд.

— І справді, — погодився Грегор без особливого ентузіазму. Він піднявся на борт, не звертаючи уваги на юрбу зівак, що відверто сміялися.

Трактори відбуксирували корабель на стартову смугу, і незабаром Грегор був уже в космосі, тримаючи курс на склад, що обертався на орбіті довкола Вермойн II.

У перший день космічного рейсу роботи завжди вистачає. Грегор перевірив прилади, потім оглянув баки, резервуари, трубопроводи та комунікації. Він хотів переконатися, що старт не викликав ніяких пошкоджень. Потім вирішив перевірити вантаж. Настав час з'ясувати, на що схожі ці тварини.

У першому від шасі відсіку розташувалися квили. Вони нагадували гігантські снігові кулі. Грегор знав, що квили дають дорогоцінну вовну, за яку скрізь платять великі гроші.

Очевидно, вони не звикли до невагомості, бо їхня їжа лишилася недоторканою. Вони незграбно плавали вздовж стін і стелі, жалібно бекали й просилися на тверду землю.

З фіргелями взагалі не було проблем. Це були великі ящірки з гладенькою шкірою. Яким могло бути їхнє призначення у сільському господарстві, Грегор не міг собі уявити. Вони як раз спали і мали лишатися в такому стані аж до кінця рейсу.

П'ятеро смагів радісно загавкали, щойно він з'явився. Це були дружні травоїдні ссавці, стан невагомості їм явно подобався.

Задоволений Грегор повернувся до кабіни керування. Рейс розпочався добре. "Тригейл" йому не заважав, а тварини у космосі почувалися чудово.

— Зрештою, може, це й справді не складніше, ніж розвозити молоко молочним фургоном, — подумав Грегор.

Перевіривши роботу радіо та важелів керування, Грегор увімкнув будильник і ліг спати.

За вісім годин він прокинувся. Сон не освіжив його, а голова розламувалася від болю. Кава мала огидний присмак слизу. Грегор ледве зміг зосередити увагу на пульті керування.

— Ефект консервованого повітря, — вирішив він і повідомив Арнолдові, що все гаразд. Однак посередині розмови з'ясувалося, що його очі самі собою заплющуються.

— Кінець зв'язку, — сказав він, глибоко позіхнувши. — Задушливо тут. Піду посплю.

— Задушливо? — перепитав Арнольд, по радіо його голос здавався дуже далеким. — Так не повинно бути. Циркулятори повітря...

Грегорові здалося, що прилади п'яно гойдаються перед ним і розпливаються, втрачаючи обриси. Він схилився на пульт і заплющив очі.

— Грегоре!

— Ммм...

— Грегоре! Перевір вміст кисню!

Зусиллям волі Грегор розплющив одне око рівно настільки, щоб поглянути на прилад. На його подив, концентрація двоокису вуглецю сягнула небаченого рівня.

— Кисню нема, — повідомив він Арнолдові. — От прокинуся й усе полагоджу.

— Це саботаж! — заревів Арнолд. — Прокинься, Грегоре!

Неймовірним зусиллям волі Грегор подався вперед і відкрив аварійний кран постачання повітря.