Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

Друзі, багато з вас вже знають мене по нашим спільним книгам з Нідейлою Нельте. Перед вами моя власна творчість, буду рада вашій підтримці!

Ця книга російською мовою була бестселлером на багатьох сайтах. Зараз я вирішила долучитися до викладок українською. І ви зможете прочитати її безкоштовно в процесі переклада. Буду дуже рада, якщо вирішите допомогти у відточуванні мови)

УВАГА!!!

Перш ніж починати читати, будь ласка, ознайомтеся з анотацією та попередженням.

Головні герої НЕ люди, вони живуть у НЕ зовсім людському суспільстві. Автор НЕ обіцяє дотримання моралі та цнотливості.

Це ЕРОТИЧНА казка для тих, кому цікаво пофантазувати на делікатні теми. Герої – перевертні і схильні до інстинктів та поривів. Відносини у них специфічні, але й суспільство, в якому живуть – теж.

У книзі багато відвертих еротичних сцен! У книзі НЕМАЄ рожевих соплів!
Якщо ви не готові читати ДУЖЕ ВІДВЕРТУ еротику, краще не починайте.

ГЛАВА 1

Не знаю, як я опинилася на вулиці. Наче останні кілька годин – чи кілька днів? – просто стерлися з пам'яті. Прийшла до тями вже на перехресті, у свідомість вривалися крики:

– Облава! Пси! Рятуйтесь!

Навколо крутилося і кружляло, люди металися в різні боки, і я теж кудись побігла, нічого не тямлячи. Відчайдушно хотілося по-котячому залізти вгору, але звідкись я знала, що це вірна загибель. Пси вивчили наші звички, тому атакують зверху, прочісують усі будинки та вулиці. І я просто мчала, сподіваючись, що цього разу пронесе.

Пси господарі життя. У їх руках зосереджена влада, техніка, ресурси. Нас же давно вже відтіснили на задвірки, і, на мою думку, терплять виключно для того, щоб час від часу влаштовувати облави, бавлячись.

У горлі пересохло, очі вихоплювали фрагменти картин, виключно в пошуку, куди далі згорнути. Ноги втомилися, але поки що несли. Дивна тонка сукня під груди – не пригадаю, щоб раніше носила такі – заважала, доводилося її задирати і нестись, не роздумуючи.

– Облава! – кричали навколо на всі голоси, не перекриваючи, однак, гуркоту літмобілів.

Сьогодні пси взялися серйозно. Смутно згадалося, що начебто молодший син їхнього Вождя досяг віку ініціації.

Я різко загальмувала, коли попереду вулицею приземлилася одна з лютих машин. Кинулася назад, але звідти долинав такий самий рокіт. Рвонула у вузький прохід між будинками, майже проскочила, проте в останній момент вихід перекрила мускулиста постать у синій формі псової гвардії. Я позадкувала, обернулася – з того боку з’явилася ще одна.

Пси посміхалися, знаючи, що вже не виберуся. Я теж знала, але не могла не спробувати. Адреналін підштовхнув до божевілля: відштовхнувшись від землі, я вчепилася в якусь трубу і почала дертися вгору.

Найближчий з псів кинувся до мене, схопивши за щиколотку. Безсоромно зазирнув під сукню і потяг униз. Я відчайдушно чіплялася, але пальці розтулилися, і я впала прямо в обійми пса, причому поділ сукні виявився у мене на голові, а ноги разом з тонкими мереживними трусиками – на видноті в нальотчиків.

– Гарна, – констатував той, що мене тримав. – Беремо.

Вони ще й перебирають? Я відчайдушно засмикалася, але дві пари сильних рук заломили мої за спину, зав'язали рот ганчіркою і потягли до літмобіля.

На вулиці тривав бедлам, крики, тупіт ніг, що тікали і наздоганяли. Але все це ніби відійшло кудись далеко і вже не стосувалося мене. Спіймали. Спіймали! Не вирватися!

Конвоїри несподівано пригальмували. Я підняла очі, зустрівшись поглядом із хлопцем, що проходив повз.

Кіт. На мить здалося, він мені знайомий, зараз кинеться на допомогу. Я навіть зробила різкий рух, спробувавши вирватися. Але хлопець відвернувся і кинувся геть.

Мої конвоїри переглянулися, не вважаючи здобич гідною, один з них зневажливо сплюнув. Мене підтягли до літмобилю, що гудив, перевернули спиною до себе, підштовхнувши так, що довелося впиратися руками в дверцята. Один із конвоїрів одразу ж зв'язав їх шнурком.

– Обшук, – задоволено пояснив другий, хоча що можна сховати під цією сукнею, яка розліталася, просвічувалася? Втім, вони теж знали, що нічого. Бо обшукали б одразу.

Перший з конвоїрів провів руками по моїй шиї, стиснув долонями груди, притискаючись ззаду. Я спробувала лягнути його ногою.

– Якраз такі нам і потрібні, – запевнив другий, спритно застібаючи на моїх щиколотках ланцюг по розміру кроку. Одразу ж задер сукню, огладжуючи ноги, поки верхній продовжував м'яти груди та живіт. Я відчула пальці під трусиками, вони проникали глибоко, скрізь, де могли дістати.

– Чисто.

– Я зверху перевірив.

– Я краще перевіряю ще раз.

– І я.

Чоловіки, безумовно бавлячись, а не виконуючи обов'язок, помінялися місцями. Той, що був знизу, піднявся попереду мене, вивалив груди з і без того широкого декольте. Той, що ззаду, запустив руки під спідницю, розминаючи мою попку. Я засмикалася, намагаючись вирватися, але була зупинена чотирма долонями.

Навколо все миготіли обличчя, хтось кудись біг, я відчувала на собі погляди – або співчутливі, або полегшені. Було принизливо від того, що мене серед білого дня, на вулиці роздягають, облапують на очах у всіх. І водночас усередині наростало дивне, несподіване збудження. Ще трохи, і почну сама себе зневажати. Адже кажуть, між псами і котами, незважаючи на одвічну ворожнечу, дуже сильне сексуальне тяжіння.